Шоу Джордж Бернард - Свята Йоанна, Шоу Джордж Бернард

(Він чоловік середнього віку, з вишуканими манерами, але під усім його блиском криється небезпечна підступність).

ВОРИК. Дозвольте поцікавитись, як просувається процес? Минуло понад дев'ять місяців із тих пір, як бургундці затримали Діву в Комп'єні, а з того часу, як я викупив її за досить прийнятну ціну, щоб передати в руки правосуддя, збігло чотири місяці. Вже близько трьох місяців, як я передав її вам, монсеньйоре єпископе, як особу, підозрювану в єресі. В мене чомусь таке враження, що ви занадто довго розглядаєте таку просту справу. Невже цей судовий процес ніколи не скінчиться?

ІНКВІЗИТОР (посміхаючись). Він навіть не починався, монсеньйоре.

ВОРИК. Не починався?! Ви ж ним займаєтесь уже одинадцять тижнів!

КОШОН. Ми не марнували часу, монсеньйоре. Ми провели п'ятнадцять допитів Діви: шість публічних та дев'ять приватних.

ІНКВІЗИТОР (весь час чемно посміхаючись). Розумієте, монсеньйоре, я був присутнім лише на двох із них. Адже виконання таких процедур входить в коло повноважень виключно суду єпископа. Я тільки нещодавно вирішив долучитися, тобто долучити святу Інквізицію до цієї справи, оскільки вважав, що справа жодним чином не стосується єресі. Я ставився до неї як до політичної справи, а до Діви — як до полоненого. Однак побувавши на двох допитах, я переконався, що ми маємо діло з найстрашнішою єрессю, свідком якої мені коли-небудь довелося бути. Отже тепер усе гаразд, і ми починаємо судовий процес. (Він підходить до крісел для суддів).

КОШОН. Цієї-таки миті, якщо це не спричинить незручностей для його світлості.

ВОРИК (люб'язно). Що ж, джентльмени, це хороші новини. Не буду приховувати, що нашому терпінню вже надходив край.

КОШОН. Я так і здогадався з погроз ваших солдат втопити кожного, хто стане на захист Діви.

ВОРИК. Монсеньйоре, чого б там не сталося, а вам вони б не заподіяли шкоди.

КОШОН (строго). Маю надію, що так. Судовий процес над цією жінкою вестиметься у найчіткішій відповідності до закону. Правосуддя церкви — це вам не жарти, монсеньйоре.

ІНКВІЗИТОР (повертається до них). За всю свою практику мені не доводилось бачити настільки справедливих допитів, монсеньйоре. Діві навіть не потрібні адвокати, адже процес вестимуть її найвідданіші друзі, які бажають тільки одного — врятувати її душу від вічних мук.

Д'ЕСТІВЕ. Мсьє, я прокурор, і представляти обвинувачення цій дівчині — болісний обов'язок для мене; повірте, я б усе кинув і став на її захист, якби не знав, як люди, набагато кращі за мене в повчанні та проповідуванні, красномовстві та переконанні, намагалися розтлумачити, який небезпечний шлях вона обрала і як просто з нього зійти. (Його так далеко заносить у красномовстві, що це викликає відразу КОШОНА та ІНКВІЗИТОРА, котрі дотепер схвально слухали його промову). Дехто сміє заявляти, що нами керує ненависть до Діви, та Бог мені свідок, це гола брехня. Чи ми піддавали її тортурам? Ні. Хіба ми не умовляли її, не благали зглянутися на себе саму й повернутися до лона церкви, як блудне, та все ж кохане дитя? Хіба ми…

КОШОН (холодно перебиваючи). Обережніше, каноніку. Все, що ви кажете, — правда, та якщо його світлість повірить вашим словам, я не ручаюся за ваше життя і навряд чи за своє.

ВОРИК (не зовсім погоджуючись, але й не заперечуючи сказаного). Ох, монсеньйоре, навіщо ж ви так про нас, бідолашних англійців. Хоч ми, звичайно, не поділяємо вашого благочестивого бажання врятувати Діву… Ба більше, її смерть — політична необхідність, якої, на жаль, не уникнути. Якщо церква відпустить її…

КОШОН (категорично і гордо). Якщо церква відпустить її, горе тому, хто насмілиться хоч пальцем торкнутися її, хай би це був і сам імператор. Церква не визнає політичної доцільності, мсьє.

ІНКВІЗИТОР (знімаючи напругу). Монсеньйоре, вам нема чого непокоїтися щодо вироку. У вас є непереможний союзник, який ще більше за вас старається, щоб Діву спалили.

ВОРИК. Чи можу я знати, хто ж цей партизан?

ІНКВІЗИТОР. Сама Діва. Хіба що ви їй запхнете в рота ганчірку, бо поки вона його раз розтулить, то вже десять разів доведе власну провину.

Д'ЕСТІВЕ. Це абсолютна правда, монсеньйоре. В мене на голові волосся стає сторч від того, як таке юне створіння здатне на таке страшне богохульство.

ВОРИК. Ну що ж, якщо ви певні, що це не даремно, щосили старайтесь і далі для її блага. (Пильно дивлячись на КОШОНА). Мені має бути соромно за свої вчинки, що не отримали спершу благословення церкви.

КОШОН (з цинічним захопленням та презирством водночас). А ще й кажуть, що англійці лицеміри! Заради інтересів держави ви наражаєте на небезпеку власну душу. Я можу тільки захоплюватися такою відданістю, але сам ніколи не смію зайти так далеко. Боюся прокляття.

ВОРИК. Якби ми чогось боялися, монсеньйоре, ми б ніколи не змогли правити Англією. То сказати моїм людям, щоб ішли до вас?

КОШОН. Так, було б дуже люб'язно з боку вашої світлості прислати їх та дозволити суду відкрити засідання.

ВОРИК розвертається на п'ятках і виходить у внутрішній двір. КОШОН займає одне з крісел для суддів, а Д'ЕСТІВЕ сидить за столом секретаря, вивчаючи документи.

КОШОН (невимушено, вмощуючись у кріслі). Англійські дворяни такі негідники.

ІНКВІЗИТОР (займаючи своє місце ліворуч від КОШОНА). Державна влада всіх робить негідниками. Вони не підготовані до такої роботи, і в них немає апостольського наступництва. Наша шляхта нічим не краща за англійську.

Швидким кроком до зали входять радники ЄПИСКОПА, на чолі з КАПЕЛАНОМ ДЕ СТОГАМБЕРОМ та КАНОНІКОМ ДЕ КУРСЕЛЕМ, молодим священиком тридцятьох років. Секретарі сидять за столом; стілець, що навпроти Д'ЕСТІВЕ, — вільний. Декотрі з радників посідали у свої крісла, а декотрі стоять і розмовляють, очікуючи формального відкриття засідання. ДЕ СТОГАМБЕР, обурений та впертий, не займає свого місця, КАНОНІК також залишається на ногах праворуч від нього.

КОШОН. Доброго ранку, магістре де Стогамбер. (До ІНКВІЗИТОРА). Капелан кардинала Англійського.

КАПЕЛАН (виправляючи його). Вінчестерського, мілорде. Вимушений висловити заперечення, мілорде.

КОШОН. У вас їх завжди повна пазуха.

КАПЕЛАН. Це не тільки моє особисте заперечення. Його вважає цілком доречним і магістр де Курсель, канонік Паризької єпархії.

КОШОН. Я слухаю, в чому справа?

КАПЕЛАН (ображено). Магістре де Курсель, вам слово, будь ласка, бо я, здається, не викликаю особливої довіри його преосвященства. (З глибоким обуренням він сідає праворуч від КОШОНА).

КУРСЕЛЬ. Монсеньйоре, з неймовірними труднощами нам удалося висунути Діві шістдесят чотири обвинувачення. Нам навіть не повідомили, що їх значно звузили, не порадившись із нами.

ІНКВІЗИТОР. Магістре де Курсель, це моя провина. Я просто вражений старанністю, з якою ви склали ці шістдесят чотири обвинувачення, та самого по собі обвинувачення в єресі вже й так достатньо. Також не забувайте, будь ласка, що не всі члени суду володіють таким же проникливим та глибоким розумом, як ви, тож багато з ваших зауважень можуть видатися їм безглуздям. Зваживши це все, я скоротив ваші шістдесят чотири обвинувачення до дванадцяти.

КУРСЕЛЬ (приголомшений). До дванадцяти?!

ІНКВІЗИТОР. Повірте мені, дванадцять — більш ніж достатньо.

КАПЕЛАН. Однак деякі з найважливіших пунктів були відхилені абсолютно безпідставно. Наприклад, Діва заявляє, що святі Маргарита та Катерина, а також архістратиг Михаїл спілкувалися з нею французькою. Ви не можете так спокійно опустити цей факт.

ІНКВІЗИТОР. Ви переконані, що вони мали б звертатися до неї латиною?

КОШОН. Ні, він має на увазі англійську.

КАПЕЛАН. Звичайно, мілорде.

ІНКВІЗИТОР. Оскільки ми погодилися, що голоси, якими одержима Діва, були голосами диявола, котрий занапастив її душу, то, гадаю, навряд чи вам або королю Англії було б приємно визнати англійську рідною мовою диявола. Тому краще облиште це. Суть обвинувачення повною мірою вмістилась у дванадцять пунктів. А зараз, панове, прошу зайняти свої місця, і давайте перейдемо до справи.

Всі, хто стояв, сідають.

КАПЕЛАН. Що ж, мої заперечення все одно залишаються в силі.

КУРСЕЛЬ. Мені дуже шкода, що наша важка, копітка праця була даремною. Це ще один із доказів диявольського впливу цієї жінки і на суд. (Він опускається на своє крісло, праворуч від КАПЕЛАНА).

КОШОН. Ви натякаєте, що я піддався диявольському впливу?

КУРСЕЛЬ. Я ні на що не натякаю, монсеньйоре. Я підозрюю змову… Замовчується і той факт, що Діва вкрала коня єпископа Сенліського.

КОШОН (ледь стримуючи гнів). Вам тут не цивільний суд. Не вистачало нам іще гаяти час на такі дурниці.

КУРСЕЛЬ (підводиться, шокований). То кінь єпископа для вас дурниці, монсеньйоре?

ІНКВІЗИТОР (ввічливо). Магістре де Курсель, Діва присягається, що заплатила за коня єпископа пристойну суму; те, що гроші до його рук так і не потрапили, — не її провина. Оскільки це досить правдоподібно, ми опускаємо це обвинувачення проти неї.

КУРСЕЛЬ. Був би то звичайний кінь — гаразд, але ж то був кінь єпископа. Як таке можна опустити? (Він знову сідає, збентежений та пригнічений).

ІНКВІЗИТОР. При всій моїй повазі до вас, ми не можемо висунути проти Діви обвинувачення, в яких її можна виправдати, бо тоді ризикуємо, що вона зможе відкрутитись і від обвинувачень у єресі. Тому я дуже вас прошу, коли Діву приведуть сюди, не згадувати про крадіжку коня, про танці з сільськими дітьми навколо чарівних дерев, про молитви біля колодязів та про сотню інших речей, які ви розслідували до мого прибуття. У Франції нема такої сільської дівчини, яка б не танцювала навколо чарівних дерев чи не молилася біля колодязя. А дехто з них украв би й папського коня, якби випала нагода… Єресь, панове, єресь — головне обвинувачення, яке ми висуваємо проти Діви. Виявлення та припинення єресі — моя справа, я інквізитор, а не якийсь там цивільний суддя. Зосередьмося на єресі, панове, облиште всі інші обвинувачення.

КОШОН. Можу додати, що наші люди були в її селі, розпитували про Діву, і нічого серйозного проти неї не виявилося.

КАПЕЛАН, КУРСЕЛЬ (підводячись і вигукуючи разом). Нічого серйозного, мілорде? / Що?! Чарівні дерева…

КОШОН (втративши терпіння). Панове, по одному, будь ласка.

КУРСЕЛЬ, нажаханий, падає в крісло.

КАПЕЛАН (плавно повертаючись у своє крісло).