Єжи Брошкевич - Трансгалактичний розвідник, Єжи Брошкевич

Йон глянув на Альку та Алика і пересміхнувся з ними. Вони чудово розуміли одне одного. “Ми не зупинимось ні перед чим, — говорив їхній погляд, — але тепер знаємо й інше: що не переживемо цього дня. А наші батьки і решта екіпажу?” То була найболючіша думка. Як її збороти?

— Ні! — так щиро й гаряче сказав Назим, наче підслухав їхні думки. — Ви помиляєтесь.

— Чому? — спитав Алик.

Він усе ще боявся, що ці люди з Бази делікатно приховують від них правду. Але водночас у ньому вже народжувалася слабка надія.

— Річ у тім, — мовив Назим, — що ми перевірили ваші оцінки з авіації і космонавтики. Алька і Йон мають чудові оцінки, що свідчать про їхній хист. У Алика успіхи гірші, він не полетить. Залишиться на “Розвіднику” і буде тільки стріляти. Загалом… всі маєте шанси.

Алька кивнула головою.

— Розумію. А скільки ж ви шансів нам даєте, коли відмовить автоматичне управління?

Назим глянув на Майка. Той розвів руками, наче хотів сказати: “Нічого не вдієш, кажи правду”.

— У кожному разі, — мовив Назим, — не менше ніж вісімнадцять.

— Вісімнадцять на сто? — спитав Робик.

— Цить, Робику, — буркнув Йон.

— Дякую вам, Назиме, — сказала Алька. — Бачу, що нарешті все починає прояснюватися.

— На випадок перешкод будете працювати згідно докладного погодинного плану. Погодьте свої дії на кожну секунду… і хай вам щастить.

— І що? — спитав Алик.

Назим раптом збентежено усміхнувся.

— Хай вам щастить! Тобто: до роботи.

— Ага.

— Все це добре, — сказав Йон, — але ми не вміємо стріляти.

Це розвеселило Назима. Він потер руки, наче вони йому змерзли.

— Ми маємо ще дві години, — сказав він. — Зараз почнемо вчитися.

— Що?! — скрикнув Алик.

— А що ж тут такого? — здивувалась Алька.

— Він не любить учитися під час канікул, — сказав Йон.

Назим засміявся:

— Любі мої, це справа дуже проста. Кожен з вас прогляне спеціальний навчальний візіофільм. “Розвідник” постачить вам три мішені.

— Так, — сказав голос Пеера.

— Переглядаючи візіофільм, ви одночасно стрілятимете в мішені. Увага, “Розвіднику!”

— Слухаю! — озвався голос.

— Прошу постачити твоїм керівникам три візіофільмові шоломи й три мішені.

— Чи керівники підтверджують цей наказ? — спитав голос.

— Так! — швидко відповіли діти.

За хвилину стрічка транспортера принесла до Центральної Камери три легкі шоломи дивитися візіофільм і три мішені.

— Чудово, — мовив Назим. — Дякую, “Розвіднику”.

— Прошу, — сказав голос.

— Чи шоломи й мішені настроєні між собою? — допитувався Назим.

— Так, — слухняно сказав голос.

— Дякую, — знову мовив Назим. — Отже, увага!

Йон і Рої наділи на голови шоломи й поставили перед собою апарати мішеней.

— Все це дуже просто, — сказав Назим. — Алька з Йоном за хвилину опиняться в бойових космольотах і атакуватимуть лавину метеорів. Алик вестиме вогонь батареї на механопланеті. Прошу взяти в руки кермо прицілу.

Два керма були звичайнісінькими поперечними важелями, що легко поверталися в різні боки.

— Прошу обпертись ногами об педалі апаратів, — звелів Назим. — Ось так.

Йон озирнувся по Камері. Рої сиділи в білих шоломах візіофільмів, що закривали їм очі й вуха. Вони були трохи смішні в тих шоломах.

Робик мовчки, але несхвально приглядався до всього того.

Йон поклав руки на важелі керма, а ноги поставив на педалі.

— Отже, вам здаватиметься, — пояснював далі Назим, — що ви сидите в кабінах бойових космольотів. Важелі керма служать для того, щоб керувати вогнем. Коли на екрані з’явиться ясне кружальце, це означатиме, що стрілець повинен бути напоготові. Кермом треба направити апарат на ціль. Потім залишається тільки натиснути на педалі. Коли натиснути праву педаль, буде один постріл, а коли обидві — ціла черга. Зрозуміло?

— Зрозуміло, — відповіли діти.

— Ну, — гукнув Назим, — умикаю фільм! Увага!

— Увага! — повторив Йон.

— Увага! — й собі сказала Алька.

Лише Алик мовчки ворухнув губами.

Раптом Йон опинився сам-самісінький у кабіні управління бойового космольота. Космоліт на повній швидкості гнався за лавиною метеорів, яка загрожувала одному з головних шляхів сполучення.

Йон дістав наказ знищити лавину. Розвідувальні прилади вже показали її на екрані. Однак метеори були ще задалеко, щоб стріляти в них. Хлопець чекав, поки на екрані з’явиться світле кружальце бойової готовності космольота.

Чекав він напружено.

Звичайно, хлопець розумів, що все це ілюзія, візіофільм, яким керують інструктори з Бази на Тритоні. Знав він також, що Алька й Алик зазнають таких самих візіопригод. Але думав про це як про щось стороннє, далеке. Ту мить для нього було найважливіше знищити грізну лавину.

Як цілитися? Як стріляти? Інструкцію він пам’ятав добре: “Коли на прицільному екрані з’явиться світле кружальце бойової готовності, треба направити його на ціль. Потім натиснути на педаль. Права педаль — один постріл, обидві — ціла черга”.

Оце й уся інструкція.

Йон кілька разів глибоко й спокійно зітхнув. Хлопець хотів, щоб у нього, як він почне стріляти, була швидка думка, тверда рука й спокійний подих.

Увага!

На екрані з’явилися яскраві цятки, що більшали на очах. Водночас унизу екрана вискочило світле кружальце. Отже, він уже на такій відстані, що можна стріляти. І