Юрій Андрійович Міцик - Іван Виговський

(Акты ЮЗР. – Т. Х. – С. 590).

Мицик Ю. Любар, Чуднів, Слободища… //Україна крізь віки. – К., 2000.

Мицик Ю. Невідомі листи керівників Національно-визвольної війни українського народу 1648—1658 рр. // Український історичний журнал. – 2001. – № 1.

Мицик Ю., Тарасенко І. Гадяцький договір 1658 р. у висвітленні українських літописців. //350-lecie unii Hadziackiej (1658—2008). – Warszawa, 2008.

Мороз В. Страчений за доносом. // Скрипник І. Легенда про гетьмана.

Мыцык Ю. А. «Літописец» Дворецких – памятник украинского летописания XVII в. // Летописи и хроники. 1984. – М.: Наука, 1984.

Мыцык Ю. А. Украинские летописи XVII века. – Днепропетровск, ДГУ, 1978.

Нечуй-Левицький І. Українські гетьмани Брюховецький та Тетеря. – Львів. – 1899.

Пам’ятки історії Східної Європи. – Острог – Варшава – Москва, 1999.

Памятники, издаваемые Киевской комиссией для разбора древних актов. – К., 1898. – Т. 3.

Петрушевич А. С. Сводная галицко-русская летопись с 1600 по 1700 год. – Львов. – 1874.

Руська (Волинська) Метрика. – К., 2002.

Савчук Н. О. Діяльність уряду Ю. Хмельницького в умовах загострення суспільно-політичної ситуації в Українській державі (1659-початок 1663 рр.). – Кам’янець-Подільський, 2001. – С. 123.

Соловьев С. М. История российская с древнейших времен. – М., 1956. – Кн. VІ.

Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. – К., 1992.

Таирова-Яковлева Т. Новые архивные материалы и спорные вопросы Гадячского соглашения // 350-lecie unii Hadziackiej (1658—2008). – Warszawa, 2008.

Труш І. Повість про гетьмана Виговського //«Літературна Україна» від 30 жовтня 2003 р.

Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1993. / Кривошея В. В. Національна еліта Гетьманщини. К., 1998.

Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років ХVІІ століття. Причини і початок Руїни. – К., 1998.

Примітки
1

Найвизначнішим представником останнього був Михайло Глинський (помер 1534 р.) – видатний державний діяч Великого князівства Литовського, котрий знаходився на службі німецького імператора Максиміліана, потім у Альбрехта Саксонського та ін., був правою рукою великого князя литовського Олександра, а по смерті Олександра підняв у 1508 р. останнє значне повстання української та білоруської православної шляхти проти Польсько-Литовської держави. Зазнавши поразки, Глинський емігрував до Московії, де теж активно займався політичною діяльністю. Його племінниця Олена стала дружиною великого князя московського Василя ІІІ і матір’ю першого московського царя Івана I V.

(обратно) 2

Відомо, до речі, про одного з представників цього роду, ченця Петронія Ласко, котрий був слугою А. Киселя і його посланцем до Богдана Хмельницького; інший з роду Ласка брав участь у Конотопській битві на боці Виговського.

(обратно) 3

За твердженням деяких авторів, дружиною К. Виговського була дочка пінського маршалка Лукаша Єльського, але це маловірогідно, принаймні тут може йти тільки про перший шлюб.

(обратно) 4

Іван Креховецький – перший генеральний писар відродженої Української держави, походив з української православної шляхти. Він заклав основу Генеральної канцелярії Гетьманщини, мав значний авторитет і тому не випадково бачимо його підпис поруч із гетьманським на деяких документах.

(обратно)
Оглавление * * * Література