Лізелотта Вельскопф-Генріх - Сини Великої Ведмедиці

— Дарма! Адже Джекман також зможе прибути сюди лише за кілька тижнів і, зрозуміло, тільки тоді, коли буде відбудовано форт. Чи, може, ви покладете полковника в попіл, мов смажену рибу?

— Полковник прибуде сам? — лише спитав Сміт, не звертаючи уваги на глузливе зауваження. — В листі… так, у листі, правда, зазначено, що він особисто хоче взяти участь у переговорах. В такому разі нам, певна річ, треба дуже поспішати з відбудовою форту.

— Гаразд. Отже, вирішено. Я їду далі.

То була якась дивна квапливість. Проте Адамса анітрохи це не здивувало. Він значно більше дивувався з того, що Червоний Лис взагалі наважився приїхати сюди. Здається, Лис покладався на прапорець парламентера як на захист від переслідування Токай-іхто… Та хіба це надовго?

Червоний Лис привів свого рябого, але не відразу сів на коня, а пішов з ним до того місця, де Адаме, Томас і Тео доїдали свою убогу вечерю.

— Добривечір, — привітався він. — Ти ще й досі тут? Чи не маєш охоти пошукати кращого заробітку?

Адамс якусь мить дивився на Червоного Лиса, потім відрізав собі ще скибку черствого хліба, відкусив і тоді знизав плечима.

— Для чого? — тільки сказав він. Навіщо Червоному Лисові знати, яка буря гніву й глибокої зненависті завирувала в його душі, коли він вдруге почув слова: «Чи не маєш охоти пошукати кращого заробітку?» Так, вдруге. Він ще надто ясно пригадує той вечір у форті П'єра, коли вперше побачив Червоного Лиса. Адамс хотів попросити у багатих торговців грошей в кредит, але нічого не вийшло, і коли він того вечора, роздратований невдачею, випив кілька келихів бренді, до нього раптом підсів Червоний Лис. «Чи не маєш охоти пошукати кращого заробітку?» — почув Адамс. Того ж вечора він домовився з Червоним Лисом і вирішив разом з його ватагою податися з Ніобрари у Чорні гори. Вбивство Маттотаупи поклало край цьому планові. З того часу Адамс немов утратив грунт під ногами. Земельні компанії і Червоний Лис стали господарями його долі, а він був ніби тріскою, яку підхопила й понесла течія.

— Для чого? — повторив Червоний Лис. — Бо мені здається, тобі потрібний добрий шефель доларів.

Адамс знову знизав плечима.

— Я маю тепер добру справу, — настирливо розповідав Червоний Лис, не звертаючи уваги на непривітність Адамса. — Певну справу. Але мені для цього треба ще кілька дужих хлопців. То що ти на це скажеш?

— Знову хочеш когось убити? Червоний Лис зайшовся бридким смішком.

— Що, це вплинуло на твої ніжні нерви? Якщо будеш таким чутливим, то далеко не підеш. Я маю намір почати торгівлю, дуже вигідну торгівлю. Пристаєш до мене в спілку?

— Чим же ти хочеш торгувати? На хутрі нічого не заробиш. Цю справу загарбали хутряні компанії.

— Дякую за довідку. Яка мудрість! Мені здається, що ти став якийсь повільний у своїх рішеннях. Бери коня, і їдьмо зі мною. Згода?

Адамс зміряв Червоного Лиса поглядом з голови до ніг.

— Ні, — відрізав він.

— Ну то й здихай отут денщиком. А в мене є далеко краща справа. Бувай!

Червоний Лис скочив на свого рябого і галопом понісся в прерію, що вже тонула у вечірніх сутінках. Незабаром він зник з очей.

Поки вечеряли і призначали на ніч вартових, десь подівся Тобіас. Він повернувся лише опівдні другого дня. Але в нього ніяк не можна було довідатись про те, що саме він робив у цей час.

— Певно, знову палиці закортіло, — сказав майор. — йому анітрохи не пішло на користь те, що після пожежі я відмінив призначену йому кару. — І він сам ударив індійця кийком по плечах.

Тобіас не промовив ані слова, і на обличчі його не здригнувся жоден м'яз. Коли гнів майора охолонув, індієць пішов до коней, загорнувся в ковдру і, здавалося, відразу ж заснув.

Адамса довго не брав сон. Випадок з Червоним Лисом не йшов йому з думки. Якщо бандит ще раз з'явився тут, то, певно, знову щось затіває, інакше не варто йому рискувати. Адамсові було цілком ясно, що в Червоного Лиса є дві мети: стати багатим та могутнім і вбити Гаррі, єдиного, кого він справді боявся. Може, він хоче здійснити те й те. Але чи вдасться йому заманити дакоту на переговори? І чим він збирається торгувати? Тепер найкраще можна заробити на контрабанді, на забороненій торгівлі зброєю, постачаючи її повсталим індійцям. Адже не випадково індійці стріляють з добрих рушниць. Не всі ж вони купили їх за мирного часу для полювання і не всі здобули шляхом грабунку. Отже, торговці знову заробляють і, мабуть, на одній-єдиній махінації мають більше, ніж коштує вся ферма Адамса. Може, і йому пристати до Червоного Лиса?

Юнак не знав, що його утримувало від цього. Але він ненавидів цю зухвалу брутальну людину, цього янкі з важким підборіддям. Думки його перенеслись на Токай-іхто. Він не міг не визнати, що індієць справив на нього незабутнє враження. Дев'ятнадцятирічним хлопцем залишив Адамс батьківську ферму, а тепер йому пішов двадцять другий рік. Гаррі було двадцять чотири, — підрахував він. У дванадцять років покинув він плем'я дакотів, десять років прожив з батьком у вигнанні і ось уже два роки як повернувся назад до своїх. Тепер він очолює Ведмеже братство у цій безнадійній війні. Незважаючи на всю хоробрість і обачність індійців, їхня поразка неминуча, і в них немає жодного виходу. Вони не вміють зробити ні плуга, ні рушниці: їхню долю вирішено.

Індійців так само, як Адамса, проженуть з рідних земель і примусять оселитись в якій-небудь резервації, де їх муштруватимуть переможці. Світ створений лише для Небагатьох могутніх, інші ж нехай радіють, що можуть якось животіти, аж доки помруть.

Адамс думав і про Токай-іхто, коли він відмовився йти з Червоним Лисом. Він не хотів знову бути спільником убивці Маттотаупи.