Гарольд Роббінс - Пірат

Бейдр глянув йому в вічі. Вони були насторожені і допитливі.

— Oui.— Він на мить завагався.— C'est tout pederaste?[11]

Князь кивнув.

— Vous aimez? Chosissez quelqu'un pour votre plaisir[12].

Дивлячися в очі князя, Бейдр заперечливо похитав головою.

— Merci, non. Pas pour moi. Je prefere les femmes[13].

Князь зареготав і повернувся до Саміра.

— У тебе чудовий син і в нього незіпсований смак,— сказав він.— А ще — дуже схожий на американця.

Самір глянув на сина і гордо всміхнувся. Якимось чуттям Бейдр усвідомив, що перший іспит князя він витримав.

Була вже п'ята година ранку, в горах уже світало. Бейдр побажав батькові спокійної ночі і пішов до своєї кімнати. Завіси були спущені і в кімнаті було темно. Він потягся рукою до вимикача.

Його зупинила чиясь рука. Голос жінки був лагідний з ледь помітною єгипетською вимовою.

— Ми запалимо свічки, ваша світлість,— коли вона відходила, на нього легенько повіяло запахом мускусу.

Він стояв у теміні не рухаючись, намагаючись розгледіти її, та марно. Аж ось чиркнув сірник, полум'я освітило кімнату. Тоді її темні з великими віями очі всміхнулися йому, і вона запалила свічку.

По кімнаті розлилося м'яке жовтаве світло. В жінці він упізнав одну з танцівниць, які виступали цього вечора. Єдиною частиною вбрання, що змінилося, був ліф. Її груди вже не закривалися металевими пластинками срібла. Замість них вони були прикриті прозорим єдвабним покривалом, крізь який ясно виднілися темні кружальця її сосків. Вона знову усміхнулася йому.

— На випадок, якщо ви втомилися, ваша світлість, я приготувала теплу купіль.

Він нічого не відповів.

Вона плеснула в долоні. З темряви кутків кімнати з'явилися ще дві жінки. На них було ще менше одежі, аніж на першій. Їхні груди прикривали тонюсінькі вуалі, такими ж були прикриті і їхні стегна. Коли вони проходили повз свічку, він розгледів форми їхніх оголених тіл та їхні позбавлені волосся лобки. Лише нижня частина обличчя була прикрита традиційною мусульманською чадрою.

Перша жінка знов плеснула в долоні, і з дальнього кутка з'явилася ще одна жінка. Вона ввімкнула програвач, і по кімнаті розлилася лагідна музика. Вона почала легенько колихати стегнами в такт музиці. Дві інші взяли його під руки і повели до ліжка. Стали роздягати його. Їхні рухи були легкі і вправні. Він усе ще мовчав.

Перша жінка запалила сигарету і подала йому, він затягнувся. Солодкуватий їдкий запах гашишу заповнив його ніздрі, і він відчув, як по його тілу пробігла легенька хвиля тепла. Він ще раз глибоко затягнувся і віддав сигарету.

— Як тебе звуть?

— Надія, ваша світлість,— відповіла вона, вклоняючись. Він усміхнувся їй, відчуваючи, як у ньому підіймається хвиля статевого збудження. Випростався в ліжку на весь зріст.

— Чи купатися обов'язково? — спитав він.

— Як того хоче ваша світлість,— засміявшись, сказала жінка.

Він оглянув їх усіх. Гашиш проникав аж до крижів. Потім подивився на свій фалос: він стирчав над животом, тонкий, довгий і твердий. Бейдр перевів погляд на першу жінку.

— Я хочу вас усіх,— сказав він.

Коли він прокинувся, по кімнаті розливалося сонячне світло, біля його ліжка, з філіжанкою паруючої турецької кави, стояв Джабір. Бейдр зробив ковток страх як пекучого напою.

— Котра година? — спитав він.

— Полудень, паничу,— відповів слуга.

Він розглянувся по кімнаті і намагався пригадати, коли пішли дівчата. Останнє, що залишилося в пам'яті,— шалений клубок тіл та тепла. Він лежав на боці. Спочатку одна із дівчат насмарувала його тіло благовонною олією, а потім вони почали лизати язиками: його анус, його мошонку, його соски, його фалос, його пупок, аж доки відчуття стало таким гострим, що життєвий сік вивергнувся з нього несамовитим виснажливим гейзером. По тому він пірнув у небуття.

Він ще раз відсьорбнув пекучої кави і труснув головою.

— Батько встав?

— Так, паничу. Він — з князем. Чекають вас до сніданку.

Він зробив ще один ковток кави і підвівся з ліжка.

— Перекажи їм, що я прийму душ і миттю прийду.

Він пустив холодну воду, потім гарячу і знов холодну. За хвилю він зовсім очуняв, провів рукою по підборіддю і вирішив, що поголиться пізніше. Коли він вийшов з ванної, Джабір уже приготував для нього сорочку та широкі спортивні штани.

Коли він зайшов до кімнати, князь та його батько ще сиділи за столом. Дворецький прибирав тарілки після сніданку.

Бейдр поцілував батька, а потім руку князя. Потім сів, по знаку еміра.

— Може, ти хочеш поїсти? — ввічливо спитав князь.

— Ні, дякую,— відповів Бейдр. З його боку, було б непоштиво їсти тепер, коли вони вже поснідали.

— Тоді випий кави,— сказав князь.

— Дякую,— кивнув Бейдр.

Дворецький поспішив наповнити філіжанку. Бейдр покуштував. Кава була густа і солодка. Він спокійно й слухняно чекав. Хоча штори були спущені і затуляли вікна так, що сонячне світло до кімнати не проникало,