Ірина Заблоцька - Еліксир помсти, Ірина Заблоцька
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після кількох зустрічей, присвячених обговоренню деталей співпраці, Вероніка та Владислав відчували все більшу симпатію одне до одного. Їхні ділові розмови часто переходили на особисті теми, і вони з цікавістю дізнавалися більше про життя один одного.
Одного вечора, сидячи в затишному кафе після напруженого робочого дня, Владислав з посмішкою згадав їхню першу зустріч багато років тому.
«Знаєш, Тетяно… Вероніко,» – виправився він, – «я ніколи не забував ту дівчинку з великими переляканими очима.»
Вероніка здивовано підняла брови. «Яку дівчинку?»
Владислав нахилився вперед. «Пам’ятаєш той випадок біля річки? Коли ти мало не впала у воду, намагаючись дістати свого м’ячика?»
У пам’яті Вероніки почали спливати розмиті образи дитинства. Маленька річка, слизький берег, її розпач від втраченої іграшки… і чиясь простягнута рука.
«Ти… ти був там?» – здивовано запитала вона.
Владислав кивнув. «Я саме гуляв неподалік з дідусем. Побачив, як ти послизнулася, і встиг тебе схопити за руку. Ти тоді дуже злякалася.»
Вероніка пригадала той миттєвий жах і відчуття чиєїсь сильної руки, яка втримала її від падіння. Вона ніколи не знала, хто був її рятівником.
«Я… я ніколи не знала, хто мені тоді допоміг,» – прошепотіла вона, її голос тремтів від хвилювання. «Я була така маленька… пам’ятаю лише чийсь силует.»
«Це був я,» – з теплою усмішкою підтвердив Владислав. «Я ніколи не забував твої великі вдячні очі після того, як я тебе витягнув. Ти тоді так міцно обійняла свого м’ячика.»
Вероніка ледь помітно усміхнулася, згадуючи ту дитячу драму. Тепер їхнє випадкове возз’єднання набуло зовсім іншого значення. Владислав не просто був знайомим з її минулого – він врятував їй життя.
«Я… я навіть не знаю, як тебе віддячити,» – щиро сказала Вероніка.
«Не варто,» – відповів Владислав. «Ти була милою дитиною. Я був радий допомогти.»
Але Вероніка відчувала, що ця подія пов’язала їх особливим невидимим зв’язком. Те дитяче спасіння стало символом чогось більшого, ніж просто випадковість.
Протягом наступних зустрічей вони часто згадували той випадок, і між ними виникало все більше тепла та довіри. Вероніка бачила в Владиславі не лише ділового партнера, а й людину, яка колись проявила до неї доброту та хоробрість у важкий момент її дитинства.
Ця історія дитячого спасіння стала ще однією ниточкою, яка міцно пов’язала їхні долі. Вероніка відчувала, що її зустріч з Владиславом не була випадковою, і, можливо, їхнє спільне майбутнє матиме значно глибший сенс, ніж вона могла собі уявити спочатку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Еліксир помсти, Ірина Заблоцька», після закриття браузера.
