Микола Іванович Костомаров - Антологія української фантастики XIX—ХХ ст., Микола Іванович Костомаров

Залеський Юзеф Богдан (1802—1886) — польськомовний поет-романтик, для якого Україна і її люд стали предметом любові і ностальгії.

[4] Мальчевський Антін (1793—1826) — польськомовний поет-романтик. Походив з Волині. Автор поеми «Марія. Українська повість».

[5] Гощинський Северин (1801—1876) — польськомовний поет-романтик. Родом з України. Найвидатніший його твір — поема «Канівський замок», в якій описані часи гайдамаччини.

[6] Падура Томаш (1801—1871) — польськомовний та україн­ськомовний поет. Вивчав і використовував у своїй творчості український фольклор.

[7] Пйотровський Константин — польськомовний поет і перекладач. Автор виданого в 1836 р. у Бердичеві збірника віршів.

[8] У 1820 р. царський уряд заборонив діяльність єзуїтів у Росії.

[9] Фактор — посередник, від лат. factor — той, хто виконує.

[10] Теокріт (кінець ІV ст. — перша пол. ІІІ ст. до н. е.) — старогрецький поет, заснував жанр ідилії. Окремі його твори переклав поет Симон Шимонович (1558–1629) — польсько-український поет-гуманіст, який мешкав у Львові.

[11] Геснер Соломон (1730—1788) — швейцарський поет і художник‚ автор збірників «Ідилії» в прозі (1756) і «Вірші» (1762).

[12] Нікітрон — один з восьми злих духів, імена яких: Ярон‚ Ірон‚ Кітрон‚ Нікітрон, Фарон, Фаразон‚ Лідон, Столідон.

[13] Галчинець — село неподалік Бердичева.

[14] Балабайка — інструмент з чотирма струнами, формою подібний до торбана.

[15] Хорт — «Народ український має велику симпатію до полювання з хортами. Рідко можна побачити діда, який у себе не тримає хорта». (Примітка автора.)

[16] Богдан Ружинський — гетьман козацький, прозваний у народі «лицарем у чорному оксамиті» через своє жалобне вбрання, яке постійно носив у пам’ять про сестру й матір, полонених татарами.

[17] Коденька — «річечка, що пливе через Галчинець». (Примітка автора.)

[18] Чапля на блакитному полі — герб родини Топчевських.

[19] Рушили в поле — давній вираз, тотожний «рушити до бою».

[20] Солотвин — «село за півмилі від Галчинця». (Примітка автора.)

[21] Царина — «рівчак, що відмежовує лани один від одного або від дороги чи сіножаті. Сільська громада повинна була завше стежити за тим, щоб такі рівчаки не заростали й не осипалися». (Примітка автора.)

[22] Журбинці — село поблизу Галчинця.

[23] Сукуриха — «Та легенда настільки вкоренилася у народній вірі, що всі галчинецькі мешканці переконані були в тому, що їх ніколи жодна зараза не сягне. Цікаво, навіть, коли в 1830 році холера ґрасувала по всім околі, у Галчинцях не вмерла жодна особа. Воістину — віра творить чудеса». (Примітка автора.)

[24] Священик Павло Немоловський — «90-кількалітній дідусь, уніат, був священиком на Запоріжжі. Після зруйнування Січі став парохом у Галчинцях. Це була ходяча хроніка історії козацької, скарбниця легенд і пісень українського народу. Мав спомини, писані власноручно, і книжку, церковним характером видрукувану, під назвою «Чорне Море», де були описані всі походи козацькі та житія кошових отаманів». (Примітка автора.) Очевидно, тут йдеться про книжку, писану церковним шрифтом від руки, бо такого друкованого видання нема ніде зафіксованого.

[25] Таячка — потаємниця, подруга, якій можна все довірити.