Колектив авторів - Новітнє вчення про тлумачення правових актів

дисциплінарне стягнення, яке не є погашеним або знятим. Це роз’яснення не змішувалось з того часу, як 6 листопада 1992 р. воно було включене до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»[482]. Уже із дати прийняття названої постанови видно, що це роз’яснення відбиває соціалістичний досвід. Про це свідчить і те, що це роз’яснення за змістом співпадає із змістом п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду Союзу РСР «Про застосування судами законодавства, яке регулює укладення, зміну та припинення трудового договору»[483] та п. 3. 2 роз’яснення Державного комітету Союзу РСР з праці та соціальних відносин і Секретаріату ВЦРПС «Про деякі питання, пов’язані із застосуванням законодавства про зміцнення трудової дисципліни»[484]. Таке роз’яснення з погляду верховенства права є занадто жорстким стосовно працівників. Порушення є різними за критерієм ступеню грубості. Наведене роз’яснення це не враховує, допускає звільнення з роботи за незначне порушення, якщо раніше працівник скоїв таке ж порушення, за яке на нього було накладене дисциплінарне стягнення, яке не було на день нового порушення зняте або погашене.

У наведених випадках неправильне тлумачення оціночних понять було обумовлене тим, що при їх тлумаченні не було враховано принцип верховенства права. Навпаки, Європейський Суд з прав людини виважено підходить до тлумачення оціночних понять, керуючись принципом верховенства права. Про це свідчать рішення, цитати із яких наводяться нижче. У рішенні в справі «Влох проти Польщі» Суд зазначив: «Згадана в пункті (с) частини 1 статті 5 «обґрунтована підозра», що особою було скоєне кримінальне правопорушення, передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об’єктивного спостерігача, що дана особа могла скоїти правопорушення»[485]. У справі «О'Хара проти Сполученого Королівства» Європейський Суд також зазначив, що обґрунтованість (підозр) «вимагає наявності певних фактів чи інформації, які б переконали об’єктивного спостерігача, що дана особа могла скоїти злочин, хоча те, що саме може вважатись обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи»[486].

У рішенні у справі «Броуган проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини дає таке тлумачення оціночного поняття негайності: «ступінь гнучкості, який можна застосувати до поняття «негайність» при його визначенні в частині 3, обмежений, навіть коли супутні обставини не залишаються поза увагою[487]. Хоча ступінь негайності повинен визначатись з урахуванням особливостей кожного випадку... значення, що надається таким особливостям, не може досягати ступеня, коли порушується суть самого права, яке гарантується частиною 3 статті 5, тобто коли фактично зводиться нанівець зобов'язання держави забезпечити негайне звільнення або негайне представлення перед судовим органом».

Із принципу верховенства права випливає і тлумачення Європейським Судом з прав людини оціночних понять нелюдського характеру та таких, що принижують гідність, покарань або поводження: «Для того, щоб покарання або поводження були визнані «нелюдськими» або такими, що принижують гідність», страждання або приниження, пов’язані з ними, повинні так чи інакше являти собою щось більше, ніж неминучий елемент страждань або приниження, пов’язаний з тією або іншою формою законного покарання. При цьому слід ураховувати не тільки фізичні страждання, але також і душевну пригніченість від очікування покарання в тих випадках, коли його виконання затримується»[488]. Питання, чи було метою поводження принизити чи образити гідність жертви, є чинником, який також має враховуватись[489]. З метою надати визначеності оціночному поняттю жорстокого поводження Суд сформулював також доктрину «мінімального рівня жорстокості»: «Жорстоке поводження має досягнути мінімального рівня для того, аби підпадати під дію статті 3. Оцінка цього мінімуму є відносною: він залежить від усіх обставин справи, як-от: природа та контекст такого поводження, його тривалість, його фізичний та психологічний ефект та, в певних випадках, стать, вік та стан здоров'я жертви»[490].

Без принципу верховенства права тлумачення численних положень законодавства набуває необґрунтованого і непрофесійного характеру. Зокрема без цього не можна визначити об’єктивну сторону численних злочинів, тобто витлумачити встановлені Кримінальним кодексом положення, що визначають підстави застосування найбільш жорстких заходів правового примусу. Йдеться, наприклад, про використання у Кримінальною кодексі таких оціночних понять, як «публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу» (ч. 2 ст. 109 КК); «підривна діяльність проти України» (ст. 111 КК); дії, вчинені «у зв’язку з... державною чи громадською діяльністю певних осіб» (ст. 11 КК); об’єкти, «які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення» (ст. 113 КК). Якщо прагнути дати перелік оціночних понять, які використовуються в Кримінальному кодексі та потребують врахування при їх тлумаченні принципу верховенства права, то цей перелік буде складати сотні понять. Якщо дати перелік оціночних понять, які використовуються в законодавстві України та потребують врахування при їх тлумаченні принципу верховенства права, то такий перелік буде нескінченним. При соціалізмі ці поняття тлумачились за допомогою соціалістичної правосвідомості. Правосвідомість