Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Те Йон підійшла до дверей, на мить зупинилася, озирнулася, знову поглянула на Руслана.

Її обличчя було сповнене рішучості, але й тривоги.

— Я сподіваюся, що одного дня ми зможемо зустрітися знову.

— Нехай доля вирішить сама, — сказала Те Йон, її слова стали частиною прощання, наповненого надією та обіцянками.

Коли двері зачинилися за нею, принц Руслан залишився стояти, відчуваючи тягар відповідальності.

Він мав виконати свою обіцянку, незважаючи на все, що відбувалося навколо.

У саду біля фонтану дві наложниці, Асіа та Саміра, запиваючи міцний чорний чай, з явним задоволенням почали обговорювати останні події.

Вони тихо, але з хитрим блиском в очах, розповіли про те, що Катя та її мати намагалися втекти, але були схоплені та тепер сидять у темниці.

— Це жахливо, — сказала Асіа, намагаючись приховати посмішку— Ця жінка неприпустимо образила спадкоємного принца Руслана. Добре, що вона сидить у темниці.

Саміра кивнула, її голос звучав зневажливо:

— Так, вона проведе залишок життя у темниці, шкодуючи про свої вчинки. Вона не просто порушила королівські правила, а й поставила нас усіх у незручне становище.

Обидві тихо хихикали, запиваючи чай, їхню розмову випадково почула королева Олена.

Вона насторожилася, розуміючи, що ця жінка—мати Каті, і вирішила з'ясувати, чому її не повідомили про це.

Її обличчя потемніло від незадоволення, коли вона рішуче увійшла до кімнати і змусила наложниць замовкнути.

— Що це означає?! — різко запитала вона, її голос був твердим і владним— Чому я нічого не знала про це?! Чому вона сидить у темниці? За що її ув'язнили?!

Наложниці встали, низько поклонилися, і з острахом пояснили:

— Вчора вночі ця жінка увірвалася до палацу, погрожуючи розповісти таємниці королівської сім’ї. Вона заявила, що принц Руслан використовував її доньку Катю для своїх ігор.

Олена була в ярості, почувши це.

Вона розуміла, що мати Каті—не така проста жінка, і тепер усвідомлювала, що Руслан готовий на все заради Каті.

Прийнявши рішення, королева Олена вирушила до свого чоловіка, еміра Ібрагіма, щоб вимагати розмову з Зоєю, яка сиділа у темниці.

У розкішному саду біля фонтану вечірнє повітря було напоєне ароматом жасмину.

Дві наложниці, Асіа та Саміра, неквапливо пили міцний чорний чай, їхні обличчя світилися задоволенням.

Останні новини були для них приводом для жвавого обговорення.

Вони тихо, але з хитрим блиском в очах, почали розповідати про те, що Катя та її мати намагалися втекти, але були схоплені та тепер сидять у темниці.

— Це жахливо, — промовила Асіа, намагаючись приховати посмішку— Та жінка наважилася образити спадкоємного принца Руслана. Добре, що тепер вона у темниці, там їй і місце.

Саміра кивнула, її голос звучав зневажливо:

— Так, вона проведе залишок життя у темниці, шкодуючи про свої вчинки. Вона не просто порушила королівські правила, а й поставила нас усіх у незручне становище.

Їх тихе хихикання змішувалося зі звуком води, що капала з фонтану.

Та їхню розмову підслухала королева Єлена.

Вона зупинилася за кілька кроків від наложниць, її постава була бездоганно рівною, а очі блищали незадоволенням.

Слуги, що стояли неподалік, відчули зміну атмосфери.

Королева наблизилася до жінок, її голос був твердим і владним.

— Що це означає?! — її погляд був крижаним.

Асіа та Саміра завмерли, швидко встали, низько поклонилися.

— Ваша Величносте, ми не хотіли вас турбувати… Але ми говорили про жінку, яку ув’язнили минулої ночі. Вона увірвалася до палацу, погрожуючи викрити королівську родину. Вона стверджувала, що принц Руслан використовував її доньку Катю для власної вигоди.

Королева Олена відчула, як у її грудях запалав гнів.

Вона спробувала зберегти самовладання, але її пальці несвідомо стиснулися в кулак.

Тепер вона розуміла, що мати Каті—не така проста жінка.

Але одночасно вона знала, що її син Руслан готовий на все заради Каті.

Вона не могла ігнорувати це.

Рішуче, не гаючи жодної секунди, королева Олена вирушила до свого чоловіка, еміра Ібрагіма, щоб вимагати розмову із Зоєю, яка сиділа у темниці.

Вона була сповнена наміру з’ясувати всю правду.

Тим часом у залу увійшла королева Єлена.

Її м’які риси залишалися спокійними, але в її очах читалася тривога та прихований гнів.

Вона була обурена, що ніхто не повідомив її про те, що одну жінку посадили у темницю.

Вона повернулася до свого чоловіка, еміра Ібрагіма, її голос був твердим:

— Чому я не знала про це?! Чому ця жінка ув’язнена?Що вона зробила?!

Емір Ібрагім спокійно, але холодно пояснив:

— Вона образила нашого спадкоємного сина, принца Руслана. Вона поширювала брехливі чутки, ніби він скористався її дочкою Катєю. За наклеп її ув’язнили.

Королева Олена на мить задумалася, її погляд став пронизливим.

Вона знайшла розумне рішення.

— Мій емір, — промовила вона, наблизившись до чоловіка— Дозволь мені самій розібратися з нею. Я поговорю з нею та з’ясую правду.

Емір Ібрагім суворо подивився на дружину, його погляд був жорстким.

Але любов до своєї першої дружини змусила його трохи зм’якнути, хоча він не забув її таємницю—те, що вона приховувала правду про вбивство Рамзи.

— Ти надто добра, Олено. Але якщо хочеш—іди. Проте знай, якщо вона продовжить бути зухвалою, я не пощажу її.

Олена м’яко усміхнулася, підійшла до чоловіка і ніжно поцілувала його в щоку.

— Дякую тобі за довіру.

З цими словами вона розвернулася та рішуче направилася до темниці, готова дізнатися справжні мотиви Зої.

Королева Олена сиділа у своїй кімнаті, ретельно готуючись до свята Ніч хни.

Перед дзеркалом вона акуратно застібала дороге кольє, подароване їй чоловіком, еміром Ібрагімом.