Роман Миколайович Коваль - Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль

тих, хто обманув іх і довів до боротьби з своіми братами. Так був убитий петлюровський агент, наймит буржуазіі, головний отаман багатьох бандітських ватаг полковник царськоі служби Терещенко в Холодному Яру.

Були вбиті або видані радянський владі багато й инших бандітів.

Бандітам не стало ходу й на селі, ніде ховатися стало, бо незаможні, зрозумівши, за кого борються агенти Петлюри, безпощадно виганяють або винищують іх.

Це зрозуміла й частина петлюрівців, що втекла з своім отаманом за кордон. Серед них тож почався розклад. Частина іх — украінська інтелігенція — вже гірко кається, що пішли за Петлюрою; вона покинула його, або покинута ним і, живучи за межами радянськоі Украіни, відчуває там велику нужду. Друга частина петлюрівців — поміщики, фабриканти, куркулі, люди багаті, взагалі, люди, котрі свідомо боролись проти радянськоі влади, — зрозуміли, що покладати надіі на обман трудового народу Украіни вже не можна, що біднота Украіни вже ніколи не підтримуватиме іх, — зрозуміли і об'едналися з усією офіцерсько-поміщицькою сволотою, тією, що гуртуеться зараз коло генерала Скоропадського. Бувші вороги — Скоропадський і Петлюра — заключили між собою союз для знищення спільними силами ненависноі ім радянськоі влади.

Закордонна контр-революція роскололась: одні — багатирі — пішли до багатирів, капиталістів, другі — інтелігенція украінська ще не прийшла, але раніше чи пізніше, а прийде до трудового народу і стане служить йому.

Засихає закордонне джерело контр-революціі.

Ще не всі блудні сини повернулися

Але серед бандітів, котрі залишилися на Украіні, з-особиста у нас на Кремінчугщині, а частина покаявшихся, але не встигших або не наважившихся явиться у встановлений V з'іздом строк; де які з них вступили в переговори з органами радянськоі влади на Кремінчугщині про здачу. Ім остогидло бути бандітами, вони хотять жить життямі мирних труженников землі, а не вовчим, бандітським, всіми ненавидимим…

І радянська влада, бажаючи не губиті покаявшихся, відчинити ім двері до каяття, пішла на зустріч ім: Кремінчуцький Губвиконком послав прохання до Центри Виконкому про продовження строку амнистіи до 1 серпня.

Це прохання задовольнено Ц. В. К., тому кожний бандіт, котрий явиться до 1-го серпня б. р., здасть зброю, покається і щирість свого каяття докаже вірною службою робітниче-селянській владі, будуть помилуваний нею і одпущені на волю.

Хай знають про це всі, в чієму серці прокинулось каяття в содіяних преступліннях, хто готовий на ділі показать його, хто не хоче свідомо обороняти інтереси капиталу. Хай ідуть до радянськоі влади всі блудні украінського трудового народу — вона простить іх.

Але горе тим, хто і після цього останнього строку не покладе зброі, буде творить і далі чорне діло разбишацтва та грабіжництва, діло руйнувания.

Тим пощади не буде.

Всеукраинское Государственное Издательство. Харьков — Кременчуг, 1921 г. Издание Агитпропа Кременчугского Губкома К. П. (Б.) У.

Р. В. Ц.

1-а Совтип. № 3372–7500.

З фондів Кам'янського історичного музею

Особливості мови документа збережено.

Публікація Юрія Ляшка і Олесі Коваль

10. Протокол № 34 засідання президії Черкаської повітової наради від 2 вересня 1921 року

Документ № 36 Протокол № 34 Заседания Президиума Уездсовещания, состоявшегося 2 сентября 1921 г.

ПРИСУТСТВОВАЛИ:

Презуездвоенсовещания т. Шацилло, Предучека т. Бергавинов, Начуездучастка Комбриг 74 т. Скворцов, Военкомбриг 74 т. Файнберг, Пред. выездсессии Ревтриба т. Порубаев, Зам. Предсессии Ревтриба т. Стрибицев, представитель Упаркома т. Валяйко, Военком 220 полка т. Куравский, при секретаре Белоножко.

СЛУШАЛИ:

Доклад Зам. Предсессии РВТ т. Стрибецова о безчинствах, творимых отрядом УЧК на уезде, которые выражались в следующем: в селе Высшие Верещаки на кожевном кустарном производстве забраны таковым крестьянские кожи, причем делая обыск на таковом, рабочих запирали в конуру, дабы таковые не наблюдали за обыском. При обыске кожи разбрасывались по кустам для того, чтобы не заносить в акт таковых. Забирая две кожи мастера, грозили ему арестом, если он будет настаивать на занесение в акт таковых. Кроме этого, в селе Высшие Верещаки было сделано целый ряд обысков отрядом УЧК, при которых актов совершенно не составлялось, а если некоторые и были, то без подписей представителей.

В селе Цветна Особо уполномоченным УЧК тов. Березняком отбирались лошади у крестьян, указывая на то, что они не имеют учетных карточек. Отобрали таким образом десять лошадей — по предложению Военкома 220-го полка две были возвращены, остальные восемь взяты, причем лошади взяты у самых бедных крестьян. Отбирая лошадь у десятихатника, т. Березняков нанес таковому удар — следы которого я, докладчик, лично видел. У бедной крестьянки взята последняя свитка отрядом УЧК и у сиротки, 15 летней девушки, забрали все вещи без всякого основания и протокола.

Такие действия отряд УЧК проявил (и) в с. Яниче, даже больше усугубленные: девочку и крестьянина при обыске медикаментов изсекли до полусмерти — забрали в таковых всю одежду.

Содоклад Военкома 220 полка тов. Куравского, который подтверждает факты, указанные докладчиком, указал: 22 числа Августа месяца прибыл в Высшие Верещаки отряд УЧК ночью, не поставив в известность Начальника Гарнизона. По просьбе Комотряда в распоряжение такового было выделено 50 красноармейцев для операции с целью поимки бандитов, которая оказалась фиктивной. Тов. Куравский указывает на сплошной грабеж крестьян отрядом УЧК, подчеркивая, что Продналоговая кампания, благодаря всему этому, свелась к нулю и крестьяне после прихода этого отряда стояли накануне массового возмутительного возстания.

Содокладчик тов. Куравский еще указал, (что) будучи в городе Чигирине, Уполномоченный УЧК тов. Березняков доставил в Чигиринское Райполитбюро целый обоз забранного у крестьян имущества; (потом) отряд переехал в село Любомирку (и) об'явил крестьянам приходить за лошадьми. Когда таковые приходили получать забранных лошадей, отряд, не допустив их домой,