Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–А як править Ельга? –приснула Старла.– Я чула, вона вбила багатьох на своєму шляху до трону.

–Ельга ніколи не прагнула до трону. –знизав плечима Найджел.– Вона захищала свою спадщину, і намагалася врятувати свою сім'ю. А коли після батьків втратила половину, це зламало її. Ніхто не схвалював її методів на початку. І я не виправдовую ті вбивства, які вона скоїла, її мовчазне споглядання безпам'ятства смертних. Але вона відіслала Містифікатора, і допомогла врятувати нас усіх. Вона не ідеальна, і ніколи такою не була, припускалася помилок, і досить багато, як будь–хто з нас. І те, що вона пересилила темряву, винесла урок із цих помилок і те, як вона захищає нас, зробило беззаперечним бажанням кожного мага визнати в ній Верховну Королеву Ґотліна.

–Як людині, яка не хоче влади, можна довірити її і сподіватися, що вона зможе правити?

–Людина, яка не хоче влади, не обов'язково її недостойна. – не погодився Найджел.

–Куди вона відправила Містифікатора? – запитала Старла, подавшись уперед, їй набридла ця розмова, вона жадала відповідей.

–У його минуле.

– Ким він був?

–Я мало що знаю. Мені відомо тільки те, що його ім'я було Айріал.

Вона відкинулася на стілець.

–Коли я був молодшим... – почав Найджел. – Я часто думав про те, ким були мої батьки... Чому кинули.

–У тебе є Калерія. – відмахнулася Старла. – Це краще, ніж прожити все життя в тому клятому притулку.

–Це так.– погодився він.–У мене чудова сім'я, друзі, дівчина... Але відчуття покинутості... Воно не зникає. Я ніби...

–Чужий?

Найджел підняв на неї очі, киваючи.

–Розумію... – коротко відповіла Старла.– Ніколи не думав знайти їх?

Він знизав плечима.

–Я нічого про них не знаю. Дженніфер могла сказати тільки, що батька звали Айвар Алькотт, однак ким він був вона не бачить, ніби його щось приховує. Я перерив всі переписи населення Ґотліну з початку заснування. Останні згадки про чоловіка на таке ім'я датовані близько п'яти столітть тому, навряд чи це він. Тож мене просто знайшли під дверима, а хто мене кинув я не знаю.

–Що ж... якщо так, то нас просто не хотіли. Мене теж кинули на порозі притулку.

Найджел помовчав.

–Думаєш, є сенс шукати їх?

–Сенс є завжди. Ти просто дізнаєшся те, що тебе хвилює найбільше. І житимеш далі.

–І, що це? – не зрозумів Найджел.

–Причину.– відповіла Старла.– Чому вони залишили тебе.

–Мені має стати легше від цього?

–Як сирітка, що дізналася нарешті цю причину, скажу чесно: ні. Але ясніше мислити ти точно почнеш.

Вони просиділи в кафе ще годину і розійшлися по домівках. Старла вирішила пройтися пішки, вона відчула душу, скуту ланцюгами. Це був Містифікатор. Його душа була в нашому часі. Але чому? Слід свіжий, ніби він щойно тягнув свої ланцюги вулицею. Дівчина йшла прямо до нічного клубу "Лайтвізарт". Тут слід обривався, напевно, його перебили душі інших людей. Клубом володів Брок, місцевий олігарх. Він скупив майже всі пристойні бари, нічні клуби та ресторани біля кордону Ґотліна. Здається, навіть заправка недалеко від виїзду з міста належала йому. Хто такий Брок толком не знав ніхто. В інтернеті про нього не було даних, жодних соц. мереж. Він прибув у місто два роки тому, коли закляття перезапустило Ґотлін. Відтоді округа, якнайдалі від центру практично вся, була його власністю. Загадковість такої персони, як Брок, ґрунтувалася на маєтку, що повністю охоронявся, на самих задвірках Ґотліна, у протилежній частині від магічної межі міста. У його маєтку був величезний басейн, сам будинок був триповерховим і повністю складався з широких панорамних вікон і скошеного в сучасному стилі даху. У будинку Брока часто проходили вечірки для місцевої тусовки. Але потрапити на них, не маючи хороших зв'язків, було неможливо. Старла була на вечірках востаннє з Еліотом. Після цього музика і танці покинули душу дівчини. Але на вечірках такого масштабу, їй бувати ще не вдавалося. Коли вона фарбувала губи, по музичному каналу йшов старий кліп Брітні Спірс і Старла відволіклася від помади, глянувши в екран. В її голові блиснула ідея, і вона усміхнулася. Дівчина одягла довгу червону вечірню сукню з високим вирізом на стегні. Вона взула туфлі на високих підборах і вклала червоне волосся. Вона заглянула до Джерома, щоб попросити лімузин. Зрозуміло, він погодився дати їй його безкоштовно і абсолютно точно забути про це, щойно автомобіль зникне за рогом. Старла частенько зловживала своєю силою зі смертними і не бачила в цьому абсолютно нічого поганого. Під'їжджаючи до воріт будинку Брока, Старла зустріла охоронця.

–Міс, машина залишиться на виїзді. Як ваше ім'я, ви є в списку?

Старла променисто посміхнулася і подивилася в очі охоронцеві. Його погляд затуманився.

–Мене звати Старла–Кассіопея. Перевірте список.

–Так, Старла–Кассіопея, бачу. – не зазираючи у список, відповів він.

–Я б дуже хотіла в'їхати на машині.

–Так, міс.– охоронець торкнувся вуха.– Відкрити ворота.

Ворота відчинилися за секунду. Старла подякувала охоронцеві й наказала забути про це, щойно лімузин в'їде у двір Брока. Розширивши закляття, вона торкнулася панелі, і та загорілася червоним світлом. Старла натиснула на газ і машина, на пристойній швидкості, влетіла на подвір'я Брока з невеликого відступу і щодуху звалилася в довгий басейн, викладений плитами синього мармуру.