Богдан Миколайович Бойчук - Краєвиди підглядника, Богдан Миколайович Бойчук

його руки з довгими делікатними пальцями. Він єдиний був у ролі й виглядав точно, як шекспірівський Ромео. Чорна Джульєтта в усьому була не в ролі: надто повнотіла, надто дозріла (їй було понад тридцять років) й темна душею. Ситуація також була гротесково обернена навиворіт: на балконі стояв я, підглядач, із негарним, кубістично тесаним обличчям, — а сумнівного вигляду Джульєтта була під балконом і намагалася позбавити невинносте молоденького хлопця. Та не я режисерував цю п'єсу. Я був поки що тільки статистом.

Вони сиділи, не торкаючися тілами. Ромео майже ввесь час мовчав, подеколи відповідав тільки на питання Джуліани. Вона теж говорила скупо, була напружена й, мені здавалося, чимсь невдоволена. Раз торкнула ненароком його рамено, і хлопець наче зіштивнів. Раз погладила його довге волосся, і він мимохіть відхилився від неї. Я ніяк не міг збагнути, чи він був невинний і наївний до тої міри, що соромився жінки, чи лякався сексуальних зазіхань Джуліани, чи прямо боявся її. Джуліана, видно, зрозуміла його проблеми, бо не робила більше спроб встановити інтимність. Повернулася тільки до нього боком і щось говорила. То мусила бути дивна любовна розмова: обличчя Джуліани було ввесь час напружене, і вона ні разу не усміхнулася до нього.

Десь коло півночі Джуліана була очевидно вичерпана. Вона шепнула щось хлопцеві на вухо, встала й пішла у дім. Щасливий хлопець побіг на вулицю, підстрибуючи щокілька кроків. Я не міг додуматися, що означала ця його радість. Чи Джуліана шепнула йому, щоб пізніше прийшов до неї в ліжко, і тим піднесла його на сьоме небо, чи він просто був щасливий, що вирвався від неї.

Наступного дня я вийшов з роботи раніше, щоб бути вдома, як тільки почне темніти. Та цього вечора на лавочці їх не було. Я відчував неспокій і невдоволення. Ходив по кімнаті й не знав, що з собою вдіяти. Підглядання в якийсь анормальний спосіб виповнювало мене. А тепер я почувався, наче пограбований, наче опинився в пустці.

Та ось я почув шум води. Відхилив двері й крізь скляну стіну побачив Джуліану під струменями душу. Я застиг і не міг ступити ані кроку назад. З одного боку, я усвідомлював, що вона якимось чином дізналася про мій комплекс підглядання і вже заздалегідь розвалила нормальну стіну до лазнички і вставила скляну. Та, з другого боку, я не міг причинити двері й відірвати від неї зору. Тіло Джуліани було вкрите мильною піною і справляло сюрреальне враження. Тепла вода повільно змивала з неї мило, а вона енергійно натиралася долонями. Потому вийшла з-під душу, стала перед дзеркалом і витиралася рушником, її довге волосся вкривало плечі й сягало аж за талію. А коли вона нахилилася, щоб витерти ноги, волосся затікало їй між сідниці. Я був зачарований і відчував приплив неймовірного збудження. Хотів упасти на коліна й обожнювати її від ніг до голови. Фігура Джуліани нагадувала мені матір, з тим, що опуклості її були повніші, а волосся довше. Найбільше вражали мене її груди: прозорі, тверді й рожеві на кінчиках, як у дівчинки. Невже вона була ще неторканою? Мені годі було таке навіть уявити.

Її тіло було чуттєве й ліричне, мов орієнтальна музика. Але суворе, завжди напружене й недобре обличчя ніяк не пасувало до такого тіла. Тому я намагався не дивитися на те обличчя, а впивався очима в нижню частину тіла й переживав екстатичне піднесення. Розчесавши волосся й заплівши його в косу, Джуліана вийшла з лазнички, несподівано відчинила двері й рушила прямо на мене. Я тремтів усім тілом і не зміг вчасно заступити за двері. Боявся також глянути на її гнівне обличчя. Утупився тільки в одну чорну пляму між її ногами. Джуліана зупинилася переді мною, підвела пальцями лівої руки моє обличчя, а правою дала мені такий сильний поличник, що я впав на стіну. Тоді обернулася й пішла до своєї спальні.

Кілька днів підряд Джуліана ходила по спальні гола, а я, майже безпритомний, розглядав її крізь ледь прочинені двері. Я цілими годинами був у стані такого сексуального збудження, так жадав її, що хвилинами тратив розум. Одного вечора, вже не володіючи собою, мов ошалілий, я з грюкотом увірвався до спальні Джульєтти, жбурнув її голу на ліжко і впав на неї.

Вона била мене кулаками, кусала, а тоді вдарила коліном нижче живота з такою несамовитою силою, що я скотився на підлогу, корчився, вив з болю і на вкарачках повз до свого помешкання.

Наступного дня Джуліана сиділа у вітальні, коли я повернувся з роботи. Не привітавшися з нею, я поплентався сходами нагору.

— Добрий вечір! — наздогнав мене її іронічний голос.

Я нічого не відповів.

— Я хочу поговорити з вами.

Я зупинився:

— Слухаю.

— Я не буду гукати через цілу кімнату. Сідайте, прошу, коло мене.

Я зійшов униз і сів у крісло напроти неї.

— Те, що сталося вчора, не сміє ніколи повторитися! — промовила Джульєтта з притиском.

Я мовчав. Але відчував, як у мені наростала лють.

— Чому ви не відзиваєтеся?

— Щоб не наговорити вам непристойностей! Бо те, що вчора сталося, було спровоковане вами!

— Що ви маєте на думці?

— Ви точно знаєте, що я маю на думці: те, що ви парадуєте по дому голі, що доводите мене тим до безтями.

— У своєму домі я можу ходити, як хочу.

— Звичайно. Але, в такому разі, я не можу відповідати за свої вчинки.

— Ви хочете сказати, що кидаєтеся на кожну голу жінку?

— Так. Хіба що та жінка потворна.

— Виходить, я не належу до цієї категорії.

— На жаль.

— У такому разі, чи ви хотіли злягатися з матір'ю, яку напевно мусили бачити голою хлопчиною.

Мені стало погано. Я встав і подався до сходів.

— Відповідайте на моє питання! — крикнула мені услід.

— Хотів.

— А тепер жадаєте мене чи матері! Я подібна до неї. Ха-ха-ха!

Щоб не чути її жорстоких слів і божевільного реготу, я заткав долонями вуха, побіг сходами вгору й зачинився у своїй кімнаті.

Наступного вечора Джуліана знову сиділа зі своїм Ромео на лавочці в саду. Я пробував читати, дивитися телевізор, але потяг підглядати був такий великий, що ніяка сила не могла втримати мене в кімнаті. Я вийшов на балкон, сів у крісло й стежив за тим, що вони робили.

Довгий час вони сиділи мовчки й дивилися на Гудзон. Виглядало, що вони не були близькими одне для одного й не мали чогось спільного між собою. Джуліана раптово оглянулася, наче відчула на собі мій погляд.