Уляна Пас - Холодна ніжність, Уляна Пас

Коли лунає дзвінок у двері, у мене серце починає битися частіше. Я розумію, що це Алекс. Більше нікому пізно ввечері їхати в гості до мене. Навіть у вічко не дивлюсь, переконана, що це він, але зовсім скоро розумію, що дарма. 

– Схоже, ти не мене очікувала побачити, – говорить батько, а у мене серце в грудях на мить зупиняється. У нього за спиною охоронець під два метри зростом, а я не можу зрозуміти, чого батькові боятися у моїй квартирі. 

– Не тебе, – відповідаю. – Навіщо ти прийшов?

– Поговорити хочу. Впустиш? – питає. 

Не треба бути екстрасенсом, щоб зрозуміти, чого хоче тато. Точно про Влада буде мені заливати! 

Хай там як, у квартиру його впускаю. Якщо вже прийшов, то поговорити таки доведеться. Тільки охоронець за дверима залишається, і це неабияк мене тішить. Ще цього бугая у моїй квартирі не вистачало!

– То про що ти хочеш поговорити? – питаю, коли проходимо на кухню. Батько прискіпливо розглядає квіти, які мені подарував Алекс, і не забуває прокоментувати те, що бачить.

– Щедрий у тебе хлопець.

– Є таке, – сухо відповідаю. 

– Алісо, я знаю, що сьогодні ти говорила з Олегом. Знаю, що ти горда і незалежна, але не забувай, чиїм коштом живеш зараз. 

– Точно не за твій! – випалюю. Тицяти мене носом у те, що Олег мене забезпечує – якось низько. Особливо – рідному батькові. – Ти мені погрожуєш? Якщо не вийду за цього Влада, без грошей мене залишите? 

– Можливо, – киває. – Олег не хотів так прямо про це говорити, але я не хочу ходити колами. Ситуація наступна: ти виходиш за Влада – і ми зливаємо наші бізнеси. Це необхідність, Алісо. 

– Для мене – ні, – ціджу. – Я ніколи не вийду за Влада! Можете забрати усе! 

Тато хмуриться. Мабуть, думав, що я злякаюсь й одразу буду виконувати всі його накази, але не буде цього. Я готова залишитися без допомоги Олега, але виходити заміж за Влада не стану! 

– Ти подумай добре, – злиться. – Одружившись із Владом, у тебе буде все. А якщо відмовишся – нічого не залишиться. Я чекатиму на твою відповідь завтра. Набереш мене або Олега. 

Батько йде до дверей і зовсім скоро залишає мою квартиру. Зачиняюсь зсередини та сідаю просто на підлогу в коридорі. Мене розриває зараз. Я щиро ненавиджу свого батька. І Олег не кращий, хоча мені завжди здавалося, що він хороший. Схоже, гроші для нього значно важливіші за почуття племінниці. 

Поки емоції не вщухли, набираю Яра. Він говорив мені, що нічого не знає про Влада і плани батька одружити нас. То, може, він зможе якось мені допомогти? 

– Що таке, Алісо? – питає серйозним тоном. 

– Мій батько дав мені час до завтра, – шепочу. – Або я виходжу за Влада, або залишаюсь з голим задом. 

Яр мовчить. Мабуть, нічим мене підтримати. Розумію, що він не допоможе, і це лякає. Щось подібне я відчувала, коли тікала від батька до хрещеного, але тоді у мене було куди йти. Зараз – немає. 

– Алісо, я намагаюсь якось вирішити це питання, але скажу чесно – шансів мало. 

– Тобто я маю вийти за цього Влада? – злюсь. 

– Я цього не казав! – випалює. – Спробуємо потягнути час. Якщо питання стоятиме гостро – допоможу тобі втекти. 

– Але я не хочу тікати! – кричу у слухавку. – Моє життя тут!

– Я розумію, але іншого виходу може і не бути.

Закінчую розмову з Яром і почуваюсь ще більш розбитою. Хочу побачити Алекса. Можливо, він зможе чимось мені допомогти. Просто зараз я в такому стані, що хочу пожалітись комусь, почути слова підтримки. 

На жаль, чи, може, на щастя, телефон Алекса не відповідає. Я розумію, що так, мабуть, краще. Не потрібні йому мої проблеми. Отже, доведеться самостійно з ними розбиратися.