Мирон Козак - Дворіччя. Книга українця
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Вживися у твори найкращі і в простуванні своїм тропи від них поведи». Так радить нам наш великий поет, молодший брат Миколи Зерова Михайло Орест. І тоді — упевнений він — «від заблуду нас порятує істини знання тверде».
...До драми-феєрії «Лісова пісня» Леся Українка подає такий «спис діячів», який не залишає найменшого сумніву у її великій любові до віри наших предків: «Той, що греблі рве», Мавка, Русалка, Доля, Лісовик, Водяник, Перелесник...Така ж любов жила у серці уродженки чарівної Волині Оксани Лятуринської, яка написала:
Ти ще не вмер, ти ще не вмер! Через розбурханий Дністер з Дніпра ти видибаєш, Боже! Впадуть долів боги ворожі. Перед лицем великих чуд жахнеться князь, чернець і люд. Тоді ж у громі-блискавиці запаляться скирти пшениці. Злетить офірою когут. Явися, Боже, і пребудь!
А ось як гармонійно (по-азичницьки!) уявляє собі земне блаженство щойно згаданий Михайло Орест:
...Блажен, для кого красномовно Говорить задушевно німота Дерев святих, для кого так любовно Їх проповідь лунає золота.
Язичеський язик дорогий і рідний ще одному поетичному генію України — Миколі Вінграновському:
...І Святослава меч гіркий, Язичеського повен гімну, Ти вперся лобом у віки, І зором воїна і мужа Ти бережеш Дажбога лик. І так живеш ти. Так ти служиш. І твій язичеський язик Нам дорогий в ракетнім світі. І твої води непролиті — Священні води в грішний вік.
У давньоєгипетських «Настановах для духовних пошукувачів» закарбовано: «Того, хто розуміє або вірить, переслідують і принижують. Найбільшим з усіх див є те, що людина може знайти природу Бога і проявити її в житті». «Осягни Бога, а тоді роби, що хочеш» — каже буддійське одкровення.
...В одному із словників крилатих слів російської мови є дивний афоризм — «заднюю созерцать». Виявляється, він прийшов з перекладу Біблії (Вихід, 33, 20-23): «Узриши задняя моя». Так каже Ягве жидівському пророку Мойсею. В одному з чотирьох українських перекладів Біблії цей фрагмент подається так: «...і тоді побачиш Мене ззаду, а Моє обличчя не буде тобі показане».
Вислів «заднюю созерцать» російські мовознавці пояснюють дуже конкретно: «не видеть истинного лица, знать что-либо неосновательно». Чому ж жорстоке і мстиве старозавітне єврейське божество показує Мойсею тільки свій зад? Тому, що має оскал Мамони, лик Диявола? Ось яким «богом» вони обрані...
...Стоїмо на колінах у сутінках куполів різноконфесійних церков, молячись юдейським царям і пророкам. Упираємо очі у розп’яття з великими буквами ІНЦІ, навіть не знаючи, що ці букви означають. Не відаючи, що ці буквиці — лише жалюгідний залишок від «обрізаного» УКРАЇНЦІ. Нас силоміць «обрізав» многогрішний син рабині, ґвалтівник і братовбивця Володимир у 988 році, змусивши молитися хрестам із мертвим тілом «ІНЦІ» — Ісус Назорей Цар Іудейський...
Президент Порошенко молиться в церкві московського патріархату, прем’єр Яценюк — нібито греко-католик, голова парламенту Турчинов — баптист, Юлія Тимошенко — сповідається у київському патріархаті... А всі «українсько-коломойські» мільярдери б’ють поклони в синагогах. І ніхто з наших «вождів» не розмовляє вдома українською мовою!
Запродана жидам віра... Мовчать гори, грає море, Могили сумують, А над дітьми козацькими Поганці панують.
Обпалюють серце, будять розум ці слова з «Тарасової ночі» Шевченка. А наші прадіди великі питають: «Пощо ж нам, браття, бути нечулими і волочити тяжкі кайдани рабства в дрімоті й ганебному невільництві, ще й по власній землі своїй?»
І вимагають: «То ж стрепенися, народе мій, од сплячки і в злагоді йди до стягів наших!»
Слухаймо своїх пророків. Слухаймо батька Тараса. Він той, «ким зайнялось і запалало»! З ним треба радитись завжди. А особливо — «во время люте, в остатню тяжкую минуту»...
Завжди радився з батьком Тарасом геній Миколи Вінграновського. І в унісон з Шевченком закликав:
Прозрімо ж! Люди ми чи ні?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дворіччя. Книга українця», після закриття браузера.
