Джейсон Фрайд - Rework

Незнайомці на коктейльній вечірці

На коктейльних вечірках, де гості не знають один одного, спілкування зазвичай є беззмістовним і скутим. Ви обмінюєтеся загальними фразами про погоду, спорт, телевізійні шоу тощо. Ніхто тут не буде зачіпати серйозні теми чи спірні питання.

Зовсім інакше ви спілкуєтеся на невеличкій вечірці в затишному колі старих друзів. Тут точаться захопливі балачки й гарячі суперечки. Під кінець такої вечірки ви маєте відчуття, що не даремно провели час.

Якщо ви майже одночасно наймете багато працівників, то неминуче отримаєте проблему «незнайомців на коктейльній вечірці». Вас повсякчас оточуватимуть нові люди, і всі будуть бездоганно ввічливими один до одного. Кожен намагатиметься будь-що уникати конфлікту чи загострення. Ніхто не скаже: «Ця ідея — повне лайно». Замість кидати й приймати виклики всі демонструватимуть доброзичливість.

Така загальна миролюбна налаштованість врешті призводить до проблем. Дуже погано, якщо ви не можете дозволити собі прямо сказати комусь, що він облажався. У колективі, де всі надто стурбовані тим, аби нікого не образити, немає місця одержимості спільною справою, ентузіазмові та запалу.

Вам треба створити таке середовище, де кожен почуватиметься достатньо безпечно й комфортно, аби чесно висловлюватися в гострі моменти. Вам треба знати, наскільки сильно можна натискати на того чи іншого працівника. Також мусите знати, що насправді має на увазі той чи інший працівник, коли вимовляє ті чи інші фрази. Отже, розширюйте штат повільно. Це єдиний спосіб не створити атмосферу коктейльної вечірки.

Резюме — це сміховинно

Усі ми знаємо, що резюме — це фарс. Вони сповнені перебільшень. У них рясніють дієслова на позначення рішучих та активних дій, за якими насправді нічого не стоїть. У них перелічено місця роботи, посади й перелік службових обов’язків, що в кращому випадку є не дуже акуратними. Більшу частину викладеної інформації неможливо перевірити. Усе це — фальш від першої до останньої літери.

Найгірше те, що їх так легко написати. Будь-хто може створити цілком пристойне резюме. Саме тому їх так обожнюють усякі телепні, що розсилають свої резюме одразу сотням потенційних працедавців. Це ніщо інше, як ще одна форма спаму. Ці люди зацікавлені не в тому, аби отримати роботу у вашій компанії; вони хочуть отримати роботу будь-де.

Якщо хтось розсилає своє резюме відразу в три сотні компаній — навіть не розглядайте цю кандидатуру. Нема жодного шансу, що він вивчав, чим ви займаєтеся. Він напевне не знає, чим ви вирізняєтеся з-поміж інших бізнесів.

Якщо ви наймаєте людей на підставі цих нікчемних папірців, то губите власне суть процесу найму. Вам потрібен особливий кандидат, зацікавлений у тому, щоб працювати саме у вашій компанії, якого цікавлять саме ваші продукти, ваші споживачі, ваша робота.

Як знаходити таких кандидатів? Перший крок: перегляньте супровідний лист. Він міститиме справді потрібну інформацію, а не переліки навичок, пишних самовизначень і років досвіду, які ні про що не говорять. Людина не напише кілька сотень персоналізованих супровідних листів. Тому цей текст скаже вам набагато більше, ніж резюме. Ви відчуєте особистість людини і матимете змогу зрозуміти, чи її голос вписується в загальне звучання вашої команди.

Довіряйте своїй інтуїції. Якщо вже перший абзац змушує вас скривитися, уважно вчитайтеся в другий. Та якщо в перших трьох абзацах вас ніщо не зачепило, навряд чи цей кандидат вас влаштує. З іншого боку, якщо внутрішній голос каже вам, що цей варіант може вам підійти, — призначайте співбесіду.

Роки, що не стосуються справи

Усі ми бачили оголошення про вакансії, у яких є слова: «Обов’язковий досвід роботи — п’ять років». Крім кількості років, ця інформація не скаже вам нічого.

Звісно, вимагати від кандидата певного базового рівня досвіду — правильна ідея. Визначити, що кандидат мусить мати від півроку до року досвіду — у цьому є сенс. Саме стільки часу треба, аби засвоїти ази, розібратися, як що працює, зрозуміти, які інструменти доречно використовувати тощо.

Але після цього крива перестає іти вгору. Між тими, хто має шість місяців досвіду, і тими, хто має шість років, різниця напрочуд незначна. Справжні відмінності пов’язані з особистими характеристиками людей, їхньою самовіддачею, індивідуальними рисами та розумовими здібностями.

Якщо для вас таки важить тривалість досвіду роботи, замисліться: у який спосіб ви збираєтесь оцінювати отримані дані? Що означають п’ять років досвіду роботи? Якщо п’ять років тому людина витратила кілька вихідних днів, експериментуючи з чимось, чи можна це зарахувати за п’ять років досвіду в цій галузі? Як ваша компанія збирається перевіряти цю інформацію? У будь-якому разі, це дуже каламутна тема.

Як довго хтось чимось займався — вага цієї інформації явно переоцінена. Значення має те, наскільки добре вони це робили.

Забудьте про формальну освіту

Я ніколи не дозволяв, аби шкільне навчання заважало моїй освіті.Марк Твен

Дуже багато компаній висувають вимоги щодо освіти працівників. Вони, приміром, наймають тільки бакалаврів (іноді з певною спеціалізацією), або тільки магістрів, або осіб із балами в дипломі не нижче визначених, або випускників із відзнакою, або тих, хто відповідає ще бозна-яким їхнім освітнім вимогам.

Послухайте. Довкола повно розумних людей, які не були видатними студентами. Щоб отримати результат, не конче треба наймати випускника одного з найкращих університетів. Дев’яносто відсотків директорів, які очолюють нині п’ятсот найкращих американських компаній, не отримували ступінь бакалавра в жодному з закладів Ліги Плюща (Ліга Плюща об’єднує найбільш престижні університети північного сходу США. — Прим. перекладача). По правді, у цьому списку більше випускників університету штату Вісконсин, ніж Гарварду (останній представлений у цьому списку найбільш солідно з усієї Ліги Плюща — шістьма директорами).[18]

Занадто багато часу в академічному середовищі може навіть нашкодити вам. Візьмімо, до прикладу, навички писання. Випускникові університету доводиться багато в чому переучуватися, бо у вищій школі його вчили зовсім інших вимог до написання текстів. Він навчений таких норм:

• чим довший документ, тим він більш значущий;

• стриманий, офіційний стиль більш доречний, ніж розмовний;

• використання «розумних» слів справляє враження;

• щоб висловити свою точку зору, треба написати розлогий текст;

• оформлення важить не менше, ніж зміст того, про що ви пишете.

Тож не доводиться дивуватися, що так часто ділове листування є сухим, надто багатослівним і почасти позбавленим сенсу. Люди ніяк не можуть позбутися поганих звичок, набутих за роки навчання. І це стосується не тільки академічної манери письма. Є багато інших навичок, корисних у навчанні, але нічого не вартих за стінами університету.

Отже, підсумуємо: коло чудових кандидатів виходить далеко за межі випускників коледжів з високими балами в дипломі. Розглядайте кандидатури тих, хто з різних причин покинув навчання, випускників з низькими балами, студентів муніципальних коледжів і навіть старшокласників.

Працюють усі

У маленькій команді потрібні люди, які готові працювати, а не делегувати повноваження. Кожен повинен щось виробляти. Ніхто не може стояти поза роботою.

Це означає, що не слід брати на роботу людей, схильних делегувати обов’язки — тих, хто полюбляє вказувати іншим, що треба робити. Такі люди — мертвий тягар для маленької команди. Вони перекривають іншим кисень, постійно завантажуючи їх роботою.