Yana Letta - 1. Таємниця зниклої Галі, Yana Letta
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Слідопити стояли ошелешені, дивлячись на Ігоря, який виповз із стогу сіна.
Він виглядав жахливо: брудний, зарослий соломою, одяг його був зім’ятий, а на обличчі – явні сліди втоми та страху.
Що він тут робив?! Чому він ховався?!
Максим нахилився ближче.
– Ігоре, що з тобою?!
Хлопець важко дихав.
Його руки тремтіли.
Він повільно підняв голову і прошепотів:
– Я знаю… хто це зробив…
– ХТО?! – одразу запитав Тимко.
Ігор закліпав очима і втомлено відкинувся на сіно.
– Я боюся…
Соломія сіла поруч і поклала йому руку на плече.
– Що сталося? Чому ти тут?
Ігор нервово оглянувся, наче боявся, що за ним стежать.
– Я... я думав, що можу повернути її. Але…
Він затнувся.
Максим нахмурився.
– Ти знаєш, де вона?!
Ігор стиснув пальці в кулак.
– Так. Але я не можу нічого зробити.
– Чому?
Хлопець затремтів.
– Бо вони мене знайдуть.
Іван ледь не підскочив.
– ХТО "ВОНИ"?!
Ігор тихо видихнув і прошепотів:
– Галя намагалася повернутися… але не змогла.
Слідопити перезирнулися.
– Що це означає?! – наполягала Соломія.
Ігор обережно сів і потер обличчя руками.
– Це не було просто викрадення. Вони готували це заздалегідь.
– ХТО?!!
Ігор повільно підняв очі.
І сказав два слова:
– Двоє чоловіків.
Тиша.
Максим зосереджено примружився.
– Які чоловіки?!
Ігор важко зітхнув.
– Я не знаю, хто вони. Але вони приходили ввечері, коли всі спали. Я почув їх випадково. Вони щось тягнули…
Іван затремтів.
– ЩО ВОНИ ТЯГНУЛИ?!
Ігор провів рукою по обличчю.
– Галю.
Настала гнітюча тиша.
Максим зціпив зуби.
– І ти нічого не зробив?
– Я боявся… – зізнався Ігор.
Він опустив голову.
– Я не знав, що робити. Вони виглядали… страшно.
Соломія ледь чутно видихнула.
– Ти знаєш, куди вони її повели?
Ігор повільно кивнув.
– Так.
Максим аж підвівся на ноги.
– КУДИ?!
Ігор втомлено подивився на нього.
– На іншу ферму.
Слідопити ошелешено завмерли.
– ЯКУ ФЕРМУ?!
Ігор потер потилицю.
– Я думаю… що її вкрали, щоб продати.
Іван аж схопився за голову.
– ЩО?! Тобто… тобто це було не просто жарт чи випадковість?!
– Це було заплановано, – тихо відповів Ігор.
Максим відчув, як його всередині затоплює злість.
– Куди її відвезли?!
Ігор зітхнув.
– Я почув, як один із чоловіків казав, що їм треба їхати до складу, який біля ферми, за старим мостом.
Тимко витріщився.
– То вона не просто зникла… ВОНА ТАМ?
Ігор кивнув.
Максим розвернувся до команди.
– Все ясно. Ми йдемо на той склад.
Іван відступив.
– СТІЙТЕ! А МОЖЕ, ПОРА ДОРОСЛИХ ПОКЛИКАТИ?!
– Якщо ми скажемо про це, нам не повірять!
– АЛЕ ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО!!!
Максим відчув, як його серце калатає.
Він розумів, що Іван має рацію.
Але вони вже були так близько.
Соломія кивнула.
– Ми не можемо чекати. Якщо вони хочуть продати її, у нас є лише кілька годин.
Тимко проковтнув слину.
– То що робимо?!
Максим стиснув кулаки.
– Йдемо туди. Зараз.
Ігор повільно піднявся.
Він був виснажений, але в його очах з’явилася рішучість.
– Я поведу вас.
Іван ледь не впав на землю.
– Я НЕ ХОЧУ ВМИРАТИ ВІД ЯКИХОСЬ КРАДІЇВ КОРІВ!!!
Бублик, який весь цей час мовчав, повільно піднявся на лапи.
Він витягнувся, злегка вигнувши спину…
А потім тихо пішов у бік мосту.
Він знав, що їх там чекає.
І він знав, що вже не можна відступати.
Слідопити переглянулися.
Максим витягнув записник і швидко написав:
"Ми знайшли слід. Ми знаємо, хто її вкрав. Ми йдемо її рятувати."
Він глибоко вдихнув.
– По конях.
– Але у нас немає коней, – буркнув Іван.
– Тоді на велосипеди!
І вони рвонули вперед.
Бублик неспішно рушив за ними, знаючи, що скоро – все завершиться.
Але як?
Це ще належало з’ясувати.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «1. Таємниця зниклої Галі, Yana Letta», після закриття браузера.
