ЛІдія Тугай - Я Богиня?, ЛІдія Тугай
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Розкажи про себе, - він не дивився на неї.
- Я, - вона посміхнулася до темряви. Пандора залишала свідомість Лілії, і її очі стали звично-синього кольору, але в сутінках Роман не міг цього помітити.
- Я люблю це місто. Його вулиці та вулички. Його сірість та тумани. Іноді містом опускається туман, густий туман, непроникний туман. У ньому тонуть будинки, перехожі та навіть звуки. Але, буває, спускається мороз, і сіра імла наче оживає, перетворюючись на міріади райдужного пилу. Тьмяне сонце зовсім не видно, і здається, що світло виходить звідусіль. М'яке жовте світло і райдужний пил туману в тиші небуття, що кричить.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я Богиня?, ЛІдія Тугай», після закриття браузера.
