Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

Господа Ґанешу. Якщо не полінуєтеся і заґуґлите за ключовими словами «Carina Nebula» і «Ganesha», то станете на крок ближче до навернення в індуїзм.

Лабораторна робота

Проведімо лабораторний експеримент. Для цього запросимо на роль піддослідних 30 студентів і студенток, які вивчають психологію і яким у середньому по 19 років. За участь в експерименті ми, за домовленістю з їхніми викладачами, пообіцяємо якісь додаткові бонуси за курси, які вони зараз слухають. Далі діємо таким чином: покажемо кілька різних речень і попросимо запам’ятати, далі спробуємо відволікти їх цікавою вправою: роздавши їм контурні карти України, на яких відсутні назви кількох областей, просимо заповнити карту. Не будемо мучити їх нагадуванням, що немає Луцьких чи Ужгородських областей (сподіваюся, на відміну від деяких наших політиків і працівників їхніх офісів, таких помилок ніхто з них не зробить). На це завдання даємо 5 хвилин. Після цього просимо пригадати речення, які читали перед завданням з контурною картою. Говоримо з кожним учасником та учасницею окремо і фіксуємо, чи зрозуміли вони, що саме ми намагаємося дослідити цим експериментом, або на що натякають запропоновані речення. Результати тих, хто вгадав мету дослідження (про яку для чистоти експерименту навіть шановні читачі ще не в курсі), не враховуються.

Отже, наші піддослідні читатимуть такі речення.

Леся цілий день гуляла людними вулицями старовинного Львова та милувалася його прекрасною архітектурою, аж раптом виявила, що гаманця ніде немає.

Під час зимової відпустки на Буковелі Іван зламав ногу, і друзі допомогли йому викликати швидку.

Степан довго блукав Олешківськими пісками під палючим сонцем, йому стало дуже погано, а ввечері швидка відвезла його до лікарні, де його довго обстежували.

Леся збиралася виходити з квартири, щоб цілий день гуляти людними вулицями старовинного Львова та милуватися його прекрасною архітектурою, аж раптом виявила, що гаманця ніде немає.

Під час зимової відпустки на Буковелі Іван зламав ногу, бо перечепився через поріг сауни, і друзі допомогли йому викликати швидку.

Степан довго блукав Олешківськими пісками під палючим сонцем, і йому стало дуже погано, а ввечері швидка відвезла його до лікарні, де в нього виявили гостре запалення вуха.

Як ви здогадуєтеся, ми не давали читати всі речення всім учасникам, а ділили їх на групи. Для серйозного дослідження таким куцим переліком ми б не обмежилися, але для цілей лабораторної роботи, погодьмося, цього достатньо.

Після ознайомлення з реченнями, прохання не забути їх та 5-хвилинної роботи з контурними картами просимо наших піддослідних пригадати, про що йшлося в реченнях і записати ключові слова. Роздаємо опитувальники з тими самими реченнями та завданням: занотуйте будь-які слова, думки, образи — все, що спадає на думку, коли ви читаєте ці речення. Далі ми спілкуємося з кожною учасницею та учасником експерименту індивідуально, запитуючи, які речення видалися їм цікавішими, чи не здогадалися вони, що саме ми намагаємося дослідити, і який натяк був у реченнях. Тим, хто скаже бодай щось про причиново-наслідкові зв’язки, ми подякуємо, а їхні відповіді не будемо враховувати, щоб не псувати чистоту експерименту.

Запропонована лабораторна робота — це мій вільний переказ дослідження не простих причиново-наслідкових зв’язків, а спонтанних причиново-наслідкових висновків — Spontaneous Causal Inference, SCI. Саме так називався звіт групи науковців із Нью-Йоркського університету Р. Р. Гассіна, Дж. Е. Барґа і Дж. С. Улмана, опублікований 2002 р. у Journal of Experimental Social Psychology88. У реченнях Гассіна і колег замість Лесі у Львові Джейн гуляла Нью-Йорком, а замість Івана на Буковелі Джек проводив відпустку на американському зимовому курорті. Зрештою, якби ми дотрималися запропонованої американськими науковцями методології (до речі, середній вік, спеціальність навчання і винагорода бонусами за курси такі самі, як у їхньому дослідженні), то одержали б подібні результати. Проведений експеримент показав, що розповідь про Лесю та її прогулянку містом Лева асоціюється зі словосполученням «прекрасна архітектура» менше, ніж із висловом «кишеньковий злодій», попри те, що перше в реченні є, а другого немає. Прочитавши перше речення про Лесю, де сказано, що під кінець дня гаманця в сумці не було, піддослідні асоціативно, мимоволі, непомітно для себе робили висновок, що причиною відсутності гаманця на людних вуличках Львова є кишеньковий злодій. У реченні про відпочинок на Буковелі, де не вказано напряму, за яких обставин Іван зламав ногу, наші піддослідні могли припустити, що це сталося під час катання на лижах. Р. Р. Гассін із колегами навмисно сформулювали речення так, щоб у деяких з них можна було подумати про якусь передбачувану причину, як-от викрадення гаманця в людних місцях або зламана під час катання на лижах нога, у деяких на причину не було натяку, як у прикладі, коли Леся ще перед виходом з квартири не може знайти гаманець, а також речення, в яких причина чітко вказана: клятий поріг сауни (сподіваємося саме він, а не кількість випитого пива чи перегрів від сидіння в сауні) став причиною зламаної ноги Івана, а запалене вухо доконало Степана, який займався мазохізмом у спеку в Олешківських пісках. Дослідження показало, що найкраще запам’ятовувались речення, в яких напряму вказана причина, тобто наша психіка реагує і фіксує причиново-наслідкові зв’язки. За ними йшли речення, в яких є натяк на причиново-наслідкові зв’язки, але вони не прописані — наша психіка фіксує для себе найімовірнішу причину і таким чином закарбовує речення в пам’яті. Речення, з яких не зрозуміло, що стало причиною описаної ситуації, нам не видаються цікавими (а про це дослідники питали напряму: які речення та описані в них ситуації видавалися піддослідним цікавішими). Ми можемо припустити, що в спеку в пустелі може стати погано від перегріву чи зневоднення, а гаманець можна загубити, лишити в подруги чи покласти не в ту сумку, і сам факт, що я накидую варіанти причин, які привели до описаних у реченнях ситуацій, демонструє феномен досліджуваного американськими науковцями