Анна Стоун - Леді Вольфрам , Анна Стоун

Вона страшенно зголодніла. Але дівчина забула, що не приготувала вечерю. Зітхнувши, Рада поспіхом зробила яєчню. На щось більше вона вже не мала сил. Коли на вулиці стало зовсім темно, Рада знову зазирнула у щоденник матері, сподіваючись на щось. Але там, все ще було порожньо.

Рада вирішила розпочати пошуки матері наступного дня. Вона нарешті змогла розшифрувати її записи. Дівчина не знала, скільки це займе часу, але була впевнена, що записи допоможуть їй знайти матір.

 Сівши у крісло у своїй кімнаті, Рада дістала невелику сумку. Туди вона поклала родову книгу “Ала ін Рал”, щоденник матері, в який вклала її фотографію (щоб дізнатися, коли зустріне), трохи грошей та їжі. Дівчина сподівалася, що скоро повернеться.

Всю ніч вона крутилася на ліжку, так і не зумівши заснути. Нарешті, увімкнувши світло, Рада пішла шукати амулети та інгредієнти для зілля, яке допоможе їй переміститись у потрібне місце. Вона збиралася зробити це вранці, але через безсоння вирішила не тягнути.

Одягнувшись і причесавшись, Рада пішла на кухню варити зілля. Вона дуже переживала. Вже зайнявся світанок. Рада вперше почула крик півня.

Закінчивши із приготуванням чарівного зілля, дівчина ще раз перевірила свою сумку. Покрутивши головою, вона з сумом подумала, що їй доведеться кидати особняк. Але Рада сподівалася, що скоро сюди повернеться вже з матір'ю. І тітка більше не діставатиме її.

 Зачинивши двері та вікна Рада спустилася до кімнати з телепортом. Розташувавшись перед аркою, дівчина почала малювати навколо неї незнайомі їй раніше символи та натискати на пульті телепорту кнопки. Рада суворо виконувала інструкції зі щоденника.

На все про все у неї пішло пів години. Коли телепорт запрацював і арка засвітилася, дівчина від радості заплескала в долоні. 

Рада зробила крок, торкнулась долонею до дивної субстанції усередині арки. При звичайному переміщені завжди бачили зображення кінцевого пункту. 

“Я чекаю на тебе, моя Відрадо, — Рада рвучко обернулась. Вона не розуміла звідки лунає голос. Дівчина спробувала відступити, але субстанція усередині арки потягла її всередину. — у сімнадцятому столітті…”