Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

- Однак ти вільний радник. І невдовзі станеш мобільним.

Робот мав сутність троїда, проблеми істот що населяли цю частину всесвіту, його не повинно турбувати. Можливо мені і не знадобиться його допомога.

- Тоді зв'язуємось із кораблем генерала.

Через деякий час на головному дисплеї з'явилося заклопотане широкороте обличчя генерала.

- Хто насмілився мене потурбувати, - генерал із злою цікавістю оглянув головну рубку потім зупинив свій погляд на моїй персоні. - Оо... бачу недаремно, я відправив тебе на планету. Ти домовився з цим монстром. - Він показав пальцем на мене, маючи на увазі робота.

- Ви можете заселятися. – обличчя генерала відвідала задоволена посмішка.

- Я знав, що не помилюся. Ти не такий як вони, - він показав пальцем, кудись углиб корабля.

- Але робот має дві умови. - На обличчі командувача з'явилося невдоволення.

- Викладай.

- Ця четверта частина суші, де знаходиться робот, недоторканна. Ти віддаєш йому свій корабель, додатково два двигуни. Поряд з вами заселяються мілутіани, між вами вічний мир.

- Це дуже багато, наші чиновники на це не підуть.

- А ти поясни своїм бюрократам, що терійський робот бере під свій захист населення планети і не буде у всесвіті місця надійнішого і безпечного за планету Айстра.

Генерал замислився.

- На який період захист.

- Назавжди, як що ви самі не спаплюжите планету.

Якби у генерала було волосся, воно б заворушилося.

- Це дуже цікаво. Чекай мене тут, я відбуваю у свою систему. - Наче я кудись міг зникнути. - Генерал відключився, і крейсер зник з орбіти.

Мені захотілося на волю, викликавши О, я спустився на планету. Робот йшов за мною. Тепер я мав і персональну охорону. В першу чергу, мені стало цікаво подивитись на хижака який проживав неподалік від робота. Ще коли я оглядав місцевість він лежав на зламаному дереві. Цікавий екземпляр місцевої дикої хижої природи. Однак біля дерева нікого не було. Коло пошуку розширилось. Робот незмінним супутником тупцював поряд, оглядаючи свої оком все навкруги. Нарешті вдалечині привиділась велика тварина в густій та високій траві. Дійшовши ближче тварина виявилась тушею кимось вбитого бохута, витоптана трава та ріки крові свідчили про жорстоку битву хижака та жертви. Хижак переміг. Він лежав поряд і дививсь некліпними очима на мене.

- Це, аклав, місцевий хижак, дуже розумна тварина, вага сто вісімдесят ваших мілутійських одиниць, передні зуби сягають п'ятнадцяти одиниць, загострені всередині, ми його вивчали та трохи на генетичному рівні підкорегували. П'ятий робот від нудьги, заклав у нього деякі додаткові здібності, я навіть не можу сказати які, в пам'яті інформація відсутня. Я тебе захищу якщо він накинеться.

- Дякую можливо обійдеться без бійні.- Невідома сила тягнула до цього вбивці. Поволі наблизився до хижака. Той як лежав спокійно, так і залишивсь. Дужа сила притягувала до хижака ще більше, чомусь я знав що потрібно робити. Підійшов в притул. Паща монстра грізно відкрилась.

- Далі не можна, він накинеться. - робот підняв маніпулятор і направив на тварину

- Не заважай.

Я закотив рукав комбінезона, і дав звіру себе вкусити. Знання що так треба зробити та страх боролись до останнього, знання перемогло. Звір вкусив за руку. Ікла зверху та знизу пробили шкіру та вп'ялились в м'ясо. З під ікол в пащу потекла кров. Однак далі змикати щелепи він не став. Натомість розімкнув пащу та почав вилизувати кров що потекла по руці. Слина мала властивості зцілення, тому що кров припинила текти.

- Тепер я тобі скажу що відсутнє в твої пам'яті,- ми з цим монстром родичі, аклав піднявсь та лизнув мене в щоку. - П'ятий робот тільки з ним проводив експеримент чи з іншими тваринами також?

- Ні, тільки з ним, занадто велике втручання в природу шкідливе. Я готував собі компаньйона з мандрівок по планеті, однак все змінилось. Він твій, і він тебе розуміє. - В діалог втиснувсь п'ятий.

- Ти хотів зробити створити живу копію творця для мандрів разом з цим хижаком?

- Так, однак зараз нема сенсу, все змінилось.

- Ми з тобою будемо мандрувати я обіцяю, - я погладив тварину по жорсткій шерсті, він знову лизнув мене в щоку.

***

За кілька тижнів безліч гусидських кораблів з'явилося на орбіті, прибув генерал. Частина військового ескорту залишилася, решта вантажних кораблів без затримки опустилася на материки. На моніторі з'явилося задоволене обличчя генерала.

- Рада дала добро, - без вступу почав генерал. Десант із переселенцями вже на планеті. Тільки корабель я віддаю не свій, я вже звик до нього. Зі стапелів знято зовсім новий його двійник. Він уже тут. - У рубці з'явилася голограма лінкора. Генерал мав рацію, це був однотипний корабель. - Тільки ми не встигли поставити на нього озброєння, двигуни на окремому вантажному кораблі. - Командувач запитливо глянув на мене.

- Озброєння мені не треба, корабель підходить, - переді мною випливло знайоме обличчя сутності троїда, він кивнув в знак згоди.

- Робот згоден. Саджайте кораблі поряд з куполом. І з вас договір з моїми співвітчизниками,- підбив я підсумок. Рот генерала осяяла задоволена усмішка.