Лариса Бондарчук - Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук

Спав наш дракон погано. Примчав серед ночі в свої апартаменти, що знаходилися в центрі столиці в огородженій від усього: людей, шуму, вітру та папараці, території, що ретельно охоронялася, прошмигнув повз охоронців, використавши магію, і одразу ж побіг до ванної. Там довго пльохкався у воді, намагаючись змити з себе феромони, які перли крізь шкіру, як навіжені. Там же й заснув. Ну, сподівався, що вода їх змиє. Адже в того Агамемнона Ромашки на наступний день дія препарату ослабла…

Зранку зібрався і поїхав на роботу в своєму крутому лімузині. А сам якось трохи рознервувався. Адже сьогодні Анжеліка прийде вже на роботу офіційно прийнятою секретаркою. Цікаво, чи спрацюються вони, як вона себе буде вести, і взагалі, подумав тоді дракон, добре я зробив, що вирішив її на цю посаду взяти. Чому одразу не зробив цього? Адже тепер вона буде в мене на очах майже весь день! Може, вдасться і розгледіти її красу, яку вона ховає під тими балахонами?

І про костюми для офісу згадав, між іншим! Про ту ідею, яка йому в голову прийшла, коли дизайнер Андре Гапличок пошив форму для його секретарок. А чому б і ні? Можна не всіх форму змушувати носити, а лише тих, хто біля нього безпосередньо працює. Секретарці, наприклад…

Так, а обличчя компанії хто? Кого першого бачать відвідувачі, входячи в офіс і шукаючи його, владного боса? Секретарку! Заходять в приймальню, а там… Гм. Може, він поспішив Анжеліку брати на роботу? Заходять в приймальню, а там сидить... чудо в… балахоні. Точно, треба форму терміново вводити! Хай носить спідничку й блузку! 

Окрилений новою ідеєю, дракон-мільярдер Степан Нокард прибув до свого офісу.

Зранку тут вже товклися найстаранніші працівники й працівниці (дракон їх намагався запам'ятати в обличчя, бо таких людей слід цінувати, може, премію випише потім). І, звичайно, вже був на місці головний менеджер Петро Помідор (навіть ніхто не сумнівався!) та дві інші дівчини, фігуристі претендентки в його секретарки, яким дракон вже хотів відмовити, адже взяв на цю посаду Анжеліку.

Прикликав владний бос до себе Петра, наказав оформити Анжеліку Мишувату в його офіційні секретарки, не звернувши уваги на здивований, хоч і наче прихований (дракон все одно помітив) погляд головного менеджера.

- Я вже зробив вибір, - сказав владно дракон, - Мишувата буде моєю секретаркою, а тих двох дівчат, які не пройшли мої випробування, на жаль…

І тут дракон, котрий хотів вже наказати повідомити красуням про те, що вони не проходять за конкурсом, побачив теж прихований, але сумний-пресумний погляд Петра Помідора, який все зрозумів, що двох інших претенденток пошлють геть. І владний бос раптом передумав, переінакшив свої плани.

- А ті дві інші дівчини будуть вашими секретарками, Петре. Я тут подумав, що ви робите дуже багато роботи, весь час в офісі, весь час в роботі, постійно в клопотах, вам і кави немає коли випити… Та й нікому ту каву зробити. Тому обидві дівчини ідуть у ваше розпорядження! У вас кабінет великий, лише трошки менший за мій, і приймальня теж немаленька. Там два столи для ваших нових секретарок помістяться, ще й загубляться в тому просторі. Тому ось таке моє рішення: Мишувату для мене оформлюйте, а, - дракон поглянув в документи і, нарешті, вперше за увесь час дізнався, як звуть тих двох інших претенденток, - Рацуля і Зейнаба будуть вашими налож… особистими секретарками…

Після таких імен у дракона виникли асоціації з гаремом і він мало не назвав секретарок головного менеджера наложницями. Вчасно прикусив язика й виправився. Але дракон був не дурний, він добре побачив, що хтось із цих дівчат подобається Петру Помідору. А можливо, й обидві. А наш дракон, навчений на особистому гіркому досвіді, розумів, як важко впоратися з жінкою, яка подобається, тому вирішив дати головному менеджеру шанс розібратися в собі й у своїх жінках.

Судячи з того, як радісно засяяв погляд Петра Помідора і навіть легка посмішка ковзнула по золотих губах чоловіка, який завжди був серйозний і незворушний, дракон вгадав: котрась із жінок подобалася менеджеру.

О! А я вам не сказала? Про золоті губи? І про золоте яскраве обличчя головного менеджера?

Не змився золотий грим! Так і лежав легкою сяйливою жовтувато-золотою плівкою на обличчі Петра Помідора!

Коли дракон прийшов до офісу, то його зустрів золотоликий Петро, який робив вигляд, що все нормально і він завжди ходить у такому макіяжі. І вії були золоті, і брови, і губи. І якщо в офісі хтось і робив спробу посміятися і пошушукатися за спиною чоловіка, то менеджер швидко приводив його до тями грізним поглядом із-під насуплених золотих брів і завантажував таким великим обсягом роботи, що не до сміху вже було.

Головний менеджер навіть вчора ходив до знайомого лікаря, котрий сповістив йому, що грим зійде, але не скоро. “Особливі ферменти золотого гриму сполучилися з молекулами шкіри на атомарному рівні, тому хімічно-фізична взаємодія може бути розірвана постійним впливом водного содово-соляного розчину протягом тижня-двох!” - отаке сказав лікар Петру. А потім переклав на звичайну мову: “Грим дуже стійкий і сильно в’ївся в шкіру, але якщо протягом тижня-двох постійно мити обличчя водою з содою та сіллю, то воно пройде, змиється”. Так що Петро тепер носив із собою набір ватних спонжиків та баночку з солоно-содовою водою та періодично зачинявся в своєму кабінеті й омивав обличчя. Поки що результату видно не було. Він розповів також босу про це. Але той навіть порадів за Петра:

- А знаєте, це навіть чудово! Всі, хто приходять до офісу “Зелене золото”, бачать головного менеджера наче в золотій масці. Дуже цікавий маркетинговий і рекламний хід, вам не здається, Петре?