Роман Миколайович Коваль - Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль

документа збережено.
5. «До інтелігенції». Звернення Окружного повстанського комітету до інтелігенції від 8 вересня 1920 р

Документ № 31
До інтелігенції

Ми, селяне-повстанці, котрі підняли зброю за народні права проти насильників-комуністів, звертаємось до вас, інтелігентів, з закликом залишити назавше свою нейтральність і приєднатися до повставшого народу. Знайте, що тепер дійсно наближається останній рішаючий бій. Невже ж ви, інтелігенти, плоть від плоті нашого народу, котрі повинні бути його вождями-проводирями, залишите його самого боротись проти насильників в цей відповідальний мент і погибати в тяжкій боротьбі. Невже ж, щоб одержати тілько кілько бумажок та задля комісарської ласки, ви допустите, щоб історія ганьбила вас як негайних зрадливих синів свого народу і вітчизни, щоб ваші нащадки з зневагою характеризували вас словами поета: «За шмат гнилої ковбаси ти батька й матір продаси».

Тепер або ніколи!

Досить вагань!

Чуєте, як по всій Україні лунає гомін повстань! Подайте ж дружню руку допомоги повставшому народу. Знайте, що всі антибільшовицькі партії з'єднались тепер для спільної боротьби з комуністами, а тому не думайте про ріжниці в поглядах, а дбайте про те, щоб вигнати ворога з нашої землі. В свою чергу ми, селяне-повстанці, обіцяємось інтелігенції, котра піде за нами, повну до її освіти та знань (повагу) і повагу до її праці.

Інтелігенція!

Повставше селянство кличе тебе до останнього бою!

Подай же руку козакові І серце чистеє подай, І іменем святим Христовим Ми обновим наш тихий край.

Хай живе могутня повстанська армія!

Хай живе Українська Народня Республіка!

Окружний повстанський комітет

м. Чигирин

8 вересня 1920 року

ДАПО, ф. р-2048, оп. 2, спр. 154, арк. 144.

Особливості мови документа збережено.

6. «Брати-селяни!». Звернення Окружного повстанського комітету

Документ № 32
БРАТИ СЕЛЯНЕ!

Вже три роки, як вся Украіна конає в крівавих муках тяжкоі боротьби, за своє власне самостійне життя. Украінський нарід, скинувши царське та панське ярмо, приступив до утворення своєі держави, Народноі Республіки. Але на цьому шляху він зустрів великі перешкоди, з боку московського народу. Починаючи від самих запеклих чорносотенців монархистів і кінчаючи самими лівими соціялістами, як большовики-комуністи, всі вони з самого початку революціі і по цей час хотіли і хотять за всяку ціну знищити навіть саму ідею відродження Украінського Народу. Коли Украінський Нарід хотів виявити свою волю через своіх представників в установчих Зборах, то в той час московські большовики комуністи лавою посунули на Украіну і до Установчих Зборів обраних представників не допустили. Ті насильства, те безладдя і та цілковита руіна, котру утворили у нас большевики, і викликала прихід на Украіну німців, при допомозі котрих поміщиками була розігнана Центральна Рада і утворена гетьманщина. В той мент, коли Украіна переживала страшні часи, коли німецькі юнкера та гетьманські палачі немилосердно катували селянство та робітництво, а також гноіли в тюрмах всю украінську інтелігенцію, тоді большовики не йшли визволяти украінський трудовий нарід з гетьманськоі неволі. Ні! В той час Лєнін та Троцький (Бронштейн) прислали до гетьмана на переговори Раковського та Мануільского, котрі мали заключити з гетьманом мировий договір.

А коли украінський нарід повстав одностайно на заклик Директоріі та головного отамана Петлюри і гетьманське та німецьке панування в одну мить було знесено, то большовики-комуністи знов посунули на Украіну зі своіми чрезвичайками і зі своіми грабіжницькими Установами. Панування комуністів довели украінське населення до повстання і знов таки викликали прихід других грабіжників Деникинців. Деникин, котрий ніс украінському населенню вічне рабство з царем на чолі та з ярмом на шиі, був також вигнаний за межі Украіни украінськими повстанцями. Коли майже вся Украіна була звільнена від деникинськоі дикоі орди, тоді непрохані гості комуністи знов ще більшою навалою посунули на Украіну, нібито визволяти украінське населення від деникинщини. І от цей останній прихід комуністів ясно показав, і кожному, навіть сліпому, стало видно як вони визволяють Украіну і як вони за неі пеклуються. Комуністи обіцяли мир, а крім фронтовоі війни, утворили ще й горожанську війну.

Вони роз'єднали на два табори селянство, а також і робітництво. Вони обіцяли привезти на Украіну мануфактуру, гас, сіль, ріжні машини і т.п., але чи бачили хоч московський трьох копійочний лапоть, привезений комуністами. Ні цього ще ви не побачите, щоб вам необхідні речі привозили з московщини. На украінське селянство комуністи накладають велику «развьорстку». Селяне дають: хліб, скот, коні, свині, вівці, кури, гуси, яйця, масло і багато инших продуктів і худоби. І куди це все відправляється і хто його поідає? Ясно, що відправляється все це в москівщину і ідять його комисари, комисарчики, чрезвичайщики та инші дармоіди, котрі робить не хотять та й утворюють для себе «комуну». І селянин, котрий день і ніч працює, аби прохарчити свою сімью, котрий ціле літо гне спину 18 годин в добу, він ніколи не баче ні курятини, ні масла ні яєць. Він, крім хліба без соли, через дорожнечу, утворену комуністами, нічого неможе дістати. Крім цеі «развьорстки», комуністи вивозять з Украіни що попало, де які не були склепи, всі відправлені в московщину. Туди вивозять вугілля, залізо, сіль, плуги, молотілки й инші господарські машини, корови й коні і навіть майно, награбоване у скринях наших жінок, і все це в москівщині роздається комисарчикам та доброволцям червоноармійцям. Вивозять також медікаменти, і наші хорі залишаються без всякоі