Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

       Зануриться в його свідомість було не просто, біль від згоряння тіла транслювався в мою свідомість і мені довелося вельми сильно постаратися, щоб не звертати на це увагу. Той, хто встановив захист на розум найманця, був вельми обізнаним менталістом.

      А ось усередині сонця якраз свідомість і була. Досить швидко я зміг дістатися до останніх спогадів і почав іти у зворотний бік. Це було вельми цікаво, особливо дізнатися, що він мене реально злякався, коли побачив телекінез у моєму виконанні. 

       Одразу відбулося відсилання до спогадів про попередню зустріч із сильним псионом. Тоді на його очах від телекінезу загинуло понад дві сотні людей, а він сам потрапив у рабство, з якого втік лише через п'ять років. 

       Відтоді всіх псионів він ненавидить лютою ненавистю, що йому не завадило звернутися до гільдійського псиона для встановлення захисту на свідомість. І що цікаво, з гільдійським псионом у нього були цілком навіть приятельські стосунки.

     Моя піддослідна свинка виявилася найманцем зі столітнім стажем, з прізвиськом Граф, як виявилося, походив він справді з графського роду знищеної сто десять років тому планети. 

     За час своєї кар'єри він встиг взяти участь у більш ніж двадцяти військових конфліктах між державами. У десяти громадянських війнах, як на боці уряду, так і на боці бунтівників. 

      Останніми роками він уже подумував піти на спочинок, і в нього з'явилася якась вальяжність під час виконання замовлень. Він любив познущатися зі своєї ціллі, показуючи повну безпорадність, і саме це і підвело його цього разу, якби він не захотів зі мною познущатися, то, найімовірніше, до сьогоднішнього вечора я б не дожив.

      Але життя не терпить умовного відмінювання, тож не я помер, а він лежить переді мною повністю безпорадний. Що цікаво особистість він не особливо то й погана, якщо брав замовлення, то виконував його чого б це не коштувало, ніколи не зраджував замовника. Але і взяти міг замовлення як у маніяка, так і в невинної дівчинки, головне, щоб платили.

       За мене йому заплатили десять мільйонів кредитів. Спочатку його завданням було проконтролювати Пакса, але він навіть не зміг виявити його справжнє тіло. Після кількох замахів, влаштованих Паксом, які не закінчилися моєю смертю, Граф зв'язався із замовником і запропонував свої послуги з мого усунення у зв'язку з недостатньою компетентністю Пакса.

       Керівництво корпорації "Норіл" думало недовго і дало добро на моє усунення, обіцяючи такий самий бонус за моє і Ліки усунення. Тут Граф вирішив схитрувати і заманити мене самого в пастку, а після розібратися з беззахисною жінкою.

       Зв'язавшись із полковником, він спробував зробити пастку на мене, але полковник виявився людиною честі й ні в яку не захотів брати участь у змові проти законного правителя.

      Граф не засмутився і скориставшись компроматом на полковника змусив того мовчати. А сам звернувся до Ангора, а ось той за скромну плату в двісті тисяч загорівся справжнісіньким ентузіазмом в організації мого усунення.

       Розірвавши ментальний канал між нами, я терміново почав віддавати накази ШІ щодо затримання Ангора, але, як виявилося, було вже пізно. Він і ще двоє людей скористалися підземним ходом і покинули базу.

      Я був у сказі. Хтось зміг обдурити мене, при чому навіть емоціями цей володів досконало, і я не зміг засікти фальші.   Ледь не заревівши, я кинувся навздогін за цим зрадником.

       Я не ризикнув бігти через підземний хід, бо хтозна які він там встиг встановити сюрпризи. Дізнавшись де вихід із підземного ходу  бази в ШІ я стрибнув на спідер і вискочив за межі бази.

       Вихід був за три кілометри від самої бази, трохи осторонь траси, що веде з Шаррна в селище Торф'янне.  Згідно з даними ШІ Ангор залишив базу лише кілька хвилин тому, а значить у мене були шанси його наздогнати. Тим паче ШІ мав заблокувати вихід із підземного ходу.

      Через п'ять хвилин після того, як я розірвав ментальний канал, мій спідер наближався до виходу з підземного ходу. Але було вже пізно, вихід було підірвано зсередини, а також, згідно з супутником, троє людей сіли в спідери і вирушили в бік селища.

         За допомогою супутників мені вдалося їх виявити за шість кілометрів від мене, вони мчали на шаленій швидкості.  Перехопити управління спідерами не вдалося, що означало заміну стандартного програмного забезпечення. 

      Знявши обмеження зі спідера, я погнався слідом за ними. Мій спідер був практично вдвічі швидшим завдяки військовій модифікації, а в них були звичайні цивільні, а тому я почав їх досить швидко наздоганяти.

     Ледве відстань між нами стала меншою за сто метрів, як один із подільників Ангора, розвернувшись, почав стріляти в мене з плазмомета. Спершу я кілька разів ухилився від пострілів, але вони відразу стали збільшувати відстань між ними. Тому я розширивши дію захисту артефакту вирішив не звертати уваги на постріли.

         Ангор зметикувавши, що не зможе відірватися від мене трасою, вирішив утекти через ліс. Різко звернувши з траси він почав іти від мене. Обидва його подільники пригальмували і спробували затримати пострілами, але летіти на швидкості понад п'ятсот кілометрів на годину серед дерев дуже небезпечно.

         Не встигли вони зробити і пари пострілів, як спочатку один, а потім і другий врізалися в дерева, захист спідерів не впорався із зіткненням, і пролунало два вибухи. Швидко зорієнтувавшись, я полетів за покидьком, який грав на моїх почуттях.

       Для того, щоб контролювати політ серед дерев, мені довелося прискорити сприйняття за допомогою псі-енергії, тільки це і допомагало мені ухилятися від стовбурів, та ще й швидкість довелося скинути до ста кілометрів на годину.  

       На щастя й Ангор не міг летіти на повній швидкості в оточенні перешкод. Поступово відрив між нами знову став скорочуватися, і з різкого виляння було видно, що Ангор починає нервувати.