Джоан Роулінг - Бентежна кров, Джоан Роулінг

Довелося почекати, а тоді двері дуже повільно відчинилися. За ними стояла задихана старенька з носовою канюлею; кисневий балон вона привезла до дверей із собою. За її плечем Страйк побачив телевізор, де показували реаліті-шоу «Тільки Ессекс».

— «Усе добре. Просто ти засмутив мене, Арже»,— говорила з екрану сильно нафарбована дівчина в яскраво-синій сукні.

Бетті Фуллер мала такий вигляд, ніби гравітація діяла на неї сильніше, ніж на решту людства. Кожна її риса опала й обвисла: і кутики безгубого рота, і тонкі, мов папір, повіки, і шкіра під підборіддям, і кінчик тонкого носа. Плоть ніби перекачали з верхньої частини тіла в нижню: Бетті майже не мала бюсту, але стегна в неї були широкі, а нещасні голі ноги — неймовірно набряклі; щиколотки здавалися ширшими за шию. На ній були чоловічі капці й темно-зелена трикотажна сукня з кількома плямами. Крізь ріденьке сиве волосся, зачесане назад від обличчя, просвічував жовтий скальп, а в лівому вусі вона мала слуховий апарат.

— Хто ви такі? — просипіла Бетті Фуллер, дивлячись на Робін, а тоді на Страйка.

— Місіс Фуллер,— голосно й чітко вимовив Страйк,— мене звати Корморан Страйк, а це — Робін Еллакотт.

Він дістав з кишені права й візитівку і показав їй. Бетті відмахнулася: вона не могла їх прочитати, маючи на очах молочну плівку глаукоми.

— Ми — приватні детективи,— пояснив Страйк так само гучно, щоб перекричати сварку в телевізорі («Зрозумій, Люсі, вона переспала, отак взяла й переспала з хлопцем...» «Арже... Арже... Арже... це не має значення...»).— Нас найняли дізнатися, що сталося з Марго Бамборо. Вона була лікарка і...

— Хто?

— Доктор Марго Бамборо,— так само гучно повторив Страйк.— Вона зникла в Клеркенвеллі в 1974 році. Ми чули, що ви...

— А, так...— сказала Бетті Фуллер, якій треба було переводити подих що два слова.— Доктор Бамборо... так.

— Власне, ми хотіли знати, чи ви не проти поговорити про неї?

Бетті Фуллер стояла на місці протягом дуже довгих двадцяти секунд, обмірковуючи це питання, а на екрані юнак у костюмі бурякового кольору казав сильно нафарбованій дівчині: «Я не хотів піднімати цю тему, але ти сама до мене прийшла...»

Бетті Фуллер відмахнулася, розвернулася і почовгала всередину. Страйк і Робін перезирнулися.

— Нам можна увійти, місіс Фуллер? — голосно спитав Страйк.

Вона кивнула. Акуратно поставивши поруч кисневий балон, Бетті Фуллер упала в крісло, а тоді спробувала натягнути на коліна поділ трикотажної сукні. Страйк і Робін увійшли, Страйк причинив двері. Дивлячись, як старенька тягне поділ сукні, Робін відчула бажання взяти ковдру з незастеленого ліжка й покласти їй на коліна задля пристойності.

Під час своїх пошуків Робін дізналася, що Бетті вісімдесят чотири роки. Фізичний стан старенької шокував її. У маленькій кімнаті тхнуло потом і сечею. Єдині двері зі спальні вели в маленький туалет. У відчиненій шафі купою лежав зім’ятий одяг; було видно дві пляшки з-під вина, напівзаховані в білизні. На голих стінах не було нічого, крім календаря з котами; на фото за травень двоє рудих кошенят визирало з-за рожевих суцвіть герані.

— Можна трохи зменшити звук? — гукнув Страйк, перекрикуючи телевізор, де пара так і сварилася. Вії у жінки були волохаті, мов двійко гусеней.

— Та взагалі... вимкніть,— сказала Бетті Фуллер.— То запис.

Ессекські голоси різко замовкли. Детективи роззирнулися. Було лише два варіанти, де сісти: незастелене ліжко та твердий стілець із прямою спинкою. Тож Робін сіла на ліжко, а Страйк — на стілець. Діставши з кишені записник, Страйк сказав:

— Місіс Фуллер, нас найняла донька доктора Бамборо, яка хоче знати, що з нею сталося.

Бетті Фуллер хрокнула; прозвучало зневажливо, але Страйк подумав, що то вона просто прочищає горло від флегми. Вона схилилася набік у кріслі й потягнула за поділ сукні — безуспішно. Розпухлі ноги обплітали варикозні вени.

— То ви пам’ятаєте, як зникла доктор Бамборо, так, місіс Фуллер?

— ...так,— хрокнула вона, важко дихаючи. Попри поганий стан і необнадійливу поведінку, Страйк роздивився людину і набагато притомнішу, ніж могло здатися, і раду товариству й увазі сильніше, ніж можна було виснувати з байдужих зовнішніх проявів.

— Ви жили на Скіннер-стріт, правильно?

Бетті покашляла, прочищаючи легені, і відповіла дещо рівнішим голосом:

— Жила там... до минулого року. Майкл-Кліфф... Гауз. Верхній поверх. Більше не могла впоратися... сама.

Страйк глянув на Робін: він чекав, що розпитуватиме вона, бо Бетті, мабуть, краще зреагує на жінку. Але Робін здавалася дивно пасивною: сиділа собі на ліжку, а її погляд блукав кімнатою.

— Ви були пацієнткою доктора Бамборо? — спитав Страйк у Бетті.

— Так,— просипіла Бетті,— була.

А Робін думала: то це отак доживають самотні люди, люди без дітей, які про них подбають, без добрих статків? В оцих коробках живуть опосередковано в реаліті-шоу?

Понад сумнів, на наступне Різдво в Месемі вона натрапить на Метью, Сару і їхню новонароджену дитину. Вона легко уявила, як горда Сара котить вулицями візочок, поруч іде Метью, а зі сповитку визирає дитина, така ж білява, як Сара. Якщо Дженні та Стівен їх зустрінуть, вони знайдуть спільну мову — мову батьківства. Тут і тепер, сидячи на ліжку Бетті Фуллер, Робін вирішила не їхати додому на наступне Різдво. Попрацює, якщо буде треба.

— Вам подобалася доктор Бамборо? — спитав Страйк у Бетті.

— Вона була... нормальна,— відповіла Бетті.

— А з іншими лікарями з клініки ви були знайомі? — спитав Страйк.

Груди Бетті Фуллер піднімалися й опадали з кожним важким вдихом-видихом. Через носову канюлю важко було роздивитися добре, але Страйкові здалося, що на її губах з’явилася тонка усмішка, коли Бетті відповіла:

— Так.

— З ким саме?

— З Бреннером,— хрипко відповіла вона й закашлялася.— Виклик