Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Публіцистика » Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані 📚 - Українською

Вахтанг Теймуразович Кіпіані - Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані

291
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР" автора Вахтанг Теймуразович Кіпіані. Жанр книги: Публіцистика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 199 200 201 ... 214
Перейти на сторінку:
игра с Василем Стусом. Одно письмо от сына задерживают, другое… Разговорчики с намеками. А Стус на грани нервного срыва. На очередном собеседовании сорвался, каждому выдал поименно, не корректируя выражения. Словно того и ждали. В карцер.

Я видел Василя Стуса живым последний. В карцере он объявил голодовку. В следующую ночь на проходной, надрываясь, выла овчарка. Причину его смерти не знает никто…

На цьому Бородін закінчив читати. По його очах було видно, які сильні відчуття викликало повернення у минуле.

Мав нагоду поставити кілька запитань. Перше — як забрали Стуса до карцера? Інший табірний товариш поета і вже за часів незалежності його біограф Василь Овсієнко так описував причину: «Бородін був внизу, на нижніх нарах, а Василь на верхніх. Так от, десь, мабуть, 27 серпня [1985 р.] Василь взяв книжку, сперся ліктем на койку і так читав. Через вічко заглянув наглядач на прізвище Руденко. Йому не сподобалося, що Стус сперся ліктем на ліжко. Він йому зробив зауваження, мовляв, «нарушаєтє форму заправкі постелі». Стус каже: «А як треба?» — «Поправьтє подушку, поправьтє постель». Стус це зробив, сів на стілець та й годі. І думав, що з того нічого не буде. …П’ятнадцять днів карцеру. Якби навіть чоловік і ліг на койку в денний час, то хіба за це належиться смертна кара? А фактично так воно сталося» [цитата за документальною книгою «Нецензурний Стус», Тернопіль, 2002].

— Нет. Просто пришли, объявили и отвели его в карцер. То, что вы сказали, бывало раньше — и мне, и ему. Это обычное дело: лежал на кровати. Так все лежали, но по закону нельзя. Если тебя надо наказать — заходят, а ты лежишь… В Кучино таких придирок было меньше, чем во Владимире. Там они другим доставали. Это — шмон. На работу идешь — раздевают, знают, что ничего у тебя нет. Просто унижают. С работы идешь — раздевают… При этом все очень вежливо — на «вы». Это была очень утонченная форма издевательства.

— Что предшествовало последнему вызову Стуса «с вещами»?

— Ну, между нами говоря, он всех обматерил. Дело в том, что тогда произошел прокол — почтальон сказала, что письмо от сына есть. А опер КГБ говорит — никакого письма нет. В тот последний раз Стус им всем выдал, стоял у двери и страшно кричал! От бессилия и злости он становился просто яростным.

— Бывшие политзеки вспоминают, что однажды, когда Стуса вели из «ментовской» комнаты, он кричал на них: «Фашисты, фашисты!»

— Да, было такое. И когда его привели, и он, быть может, еще полчаса продолжал кричать. Я сидел в сторонке, а он кричал до исступления. Причем вмешиваться было бесполезно. Потом он остановился и сам себе — ну, все, ну все…

— А как вы узнали, что Василь умер?

— Сначала слух пошел. А потом версии. Они таковыми остались и до сегодняшнего дня. Был один мент, которому мы чуть-чуть доверяли, так вот он уверял, что из камеры Стус вышел своими ногами. То есть якобы у него был сердечный приступ, но он своими ногами из камеры. Этот мент давал честное слово, что все так и было.

— Я знаком с одним из ваших бывших надзирателей, «контролеров», Иваном Кукушкиным…

— Да, помню! Мерзятина!

— Так вот, я спрашиваю Кукушкина: а что вы знаете о смерти Стуса, как он погиб? И он говорит такую фразу: «Ну, он, того, короче, удавился в рабочей камере». У нас с Василем Овсиенко, когда мы это услышали, был шок.

— Если эта версия существует, то у меня, зная характер Стуса, есть свое объяснение. Василь в карцере сразу объявил голодовку. Проходит четыре дня, приходит мент и говорит — давай ложку и миску Стуса! Я подал… Сразу отметил: значит, он снял голодовку. Вот если это правда, зная его характер, тогда он, не простив минутной слабости, мог на себя наложить руки.

— Кукушкин божится, что самоубийство произошло в рабочей камере, рядом с прогулочным двориком, — мол, Стус повесился на трубе отопления.

— Если архивы не откроют, так все это тайной и останется.

— Есть еще одна версия. Что Стус, державший голодовку, ослабел настолько, что не удержал нары, которые перед сном по команде надзирателя опускали вниз. И тяжелые, окантованные металлом, нары ударили зека по голове.

— Есть и такая версия. Мол, кто-то слышал грохот. Я не думаю, что это возможно. Ослабеть до такой степени за несколько дней голодовки нельзя. Я держал голодовку по десять дней и, как говорится, козлом бегал. Поскольку мы точно не знаем, когда наступила смерть, требование отдать ложку и миску — это могла быть и форма обмана…

У 2003-му у Москві вийшла та сама «наиважнейшая» книжка Леоніда Бородіна — «Без выбора. Автобиографическое повествование». 24 листопада 2011 року письменник помер. Похований на цвинтарі селища Реммаш у Сергієво-Посадському районі у Підмосков’ї.

Вахтанг Кіпіані

Стус і Нобель. Демістифікація міфу

Детектив. Справжній детектив — з убивством наприкінці. Такий вигляд має фінал історії про номінування українського поета і політв’язня Василя Стуса на Нобелівську премію з літератури 1985 року…

Найпопулярніша інтерпретація цієї трагедії дослівно така: «Тернопільське видавництво “Лілея” випустило друге видання монографії “Нобелівська інтелектуальна еліта й Україна”… Серед них був також поет-дисидент Василь Стус, якого 1985-го нобелівський лауреат Генріх Бьолль висував на здобуття Нобелівської премії з літератури…»

Або так: «…У таборі поет продовжував залишатися поетом і зумів навіть передати на волю свої записи — «З табірного зошита», які були висунуті на здобуття Нобелівської премії 1985 року… Відомо, що в табір, де політв’язень Стус відбував покарання, надійшла телеграма, у якій повідомлялось, що він висунутий на Нобелівську премію, і серед іншого зазначалося, що мертвим премію не присуджують».

І навіть так: «…Найтрагічніша доля

1 ... 199 200 201 ... 214
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані"