Орест Субтельний - Україна: історія (3-тє вид., перероб. і доп.)

the Problem of «Historical» and «Non-Historical» Nations // Harvard Ukrainian Studies. 1981. № 5.

Rudnytsky I. L. The Political Thought of Soviet Ukrainian Dissent // Journal of Ukrainian Studies. 1981. № 6.

Rudnytskyj S. Ukraine: Land und Volk. Berlin, 1916.

The Russian Primary Chronicle / Ed. and trans. by S. Cross. Cambridge, 1930.

Serczyk W. Historia Ukrainy. Wrocław, 1979.

Szcesniak A., Szota W. Droga do nikad. Warszawa, 1973.

Sulimirski T. The Sarmatians. London, 1972.

Sullivant R. Soviet Politics and the Ukraine, 1917—1957. New York, 1962.

Treadgold D. Twentieth Century Russia. Chicago, 1976.

Ukraine in the Seventies / Ed. by P. Potichnyj. Oakville, 1975.

The Ukraine, 1917—1921: A. Study in Revolution / Ed. by T. Hunczak. Cambridge, 1977.

The Ukraine within the USSR: An Economic Balance Sheet / Ed. by I. Koropeckyj. New York, 1977.

Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective / Ed. by P. Potichnyj and H. Aster. Edmonton, 1988.

Ulam A. A History of Soviet Russia. New York, 1976.

Vernadsky G., Karpovich M. Kievan Russia. New Heaven, 1948.

Von Mohrenschildt D. Toward a United States of Russia. Rutherford, 1981.

Weinryb B. The Hedrew Chronicles on Bohdan Khmelnytsky and the Cossack-Polish War // Harvard Ukrainian Studies. 1977. № 1.

Weinryb B. The Jews of Poland: A Social and Economic History of the Jewish Community in Poland from 1100 to 1800. Philadelphia, 1972.

Wójcik Z. Dzikie Pola w ogniu. О kozaczyznie w dawnej Rzeczpospolitej. Warszawa, 1968.

Wolte W. Three Who Made a Revolution. New York, 1964.

Yaremko M. Galicia. New York, 1967.

Ананійчук В. Визволення західних областей України від німецько-фашистських окупантів. К., 1969.

Антоненко-Давидович Б. Землею українською. Львів, 1942.

Антонович В. Моя исповедь // Основа. 1862. № 1.

Археологія Української РСР: У 3 т. К., 1971. Т. 1.

Бачинський Ю. Українська імміграція в З’єднаних Державах Америки. Львів, 1914.

Боротьба трудящих західних областей УРСР проти фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. К., 1984.

Будзіновський А. Аграрні відносини Галичини // Зап. Наук, т-ва ім. Шевченка. 1894. Кн. 4.

Винниченко В. Відродження нації. Київ; Відень, 1920.

Витанович І. Історія українського кооперативного руху. Нью-Йорк, 1964.

Волобуєв М. До проблеми української економіки // Документи українського комунізму. Нью-Йорк, 1962.

Волощенко А. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 70-х — на початку 80-х рокі XIX ст. К., 1974.

Голобуцький В. Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1734—1775. К., 1961.

Грушевський М. Історія України — Руси: У 10 т. Нью-Йорк, 1954.

Гуржій І. Україна в системі всеросійського ринку 60—90-х років XIX ст. К. 1968.

Дорошенко В. Українство в Росії. Відень, 1917.

Дорошенко Д. Історія України 1917—1923 рр. Ужгород, 1932.

Дорошенко Д. Нарис історії України. Варшава, 1932.

Жученко В. Соціально-економічна програма революційного народництва на Україні. К., 1969.

Замлинський В. Українська радянська історіографія про партизанський рух на Україні в роки Великої Вітчизняної війни // Укр. іст. журн. 1971. № 1.

Західна Україна під большевиками / За ред. М. Рудницької. Нью-Йорк, 1958.

Ісаєвич Я. Братства та їхня роль в розвитку української культури XVI—XVIII ст. К., 1966.

Історичні пісні / За ред. І. Берсзовського, К., 1961.

Історія русів / За ред. О. Оглоблина. Нью-Йорк, 1956.

Історія селянства Української РСР: У 2 т. К., 1967.

Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн. К., 1977—1979.

Коліївщина. К., 1970.

Костомаров Н. Автобиография. Литературное наследие. СПб., 1890.

Крупницький Б. Гетьман Данило Апостол і його доба. Аугсбург, 1948.

Лапчинский Г. Гомельское совещание: Воспоминания // Летопись революции. 1926. № 5.

Левицікий К. Історія політичної думки галицьких українців. 1814—1914. Львів, 1926.

Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Відень, 1926.

Літопис Самовидця. К., 1971.

Лозинський М. Галичина в роки 1918—1920. Відень, 1922.

Лужницький Г. Українська церква між Сходом і Заходом. Філадельфія, 1954.

Любавский М. Очерк истории Литовско-Русского государства. М., 1910.

Мавродин В. Образование древнерусского государства и формирование древнерусской народности. М., 1971.

Миколасвич (Стахів) М. Москвофільство: його батьки і діти. Львів, 1936.

Миллер Д. Очерки из истории и юридического быта старой Малороссии: Превращение малорусской старшины в дворянство // Киев, старина. 1897. Кн. 1.

Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. Нью-Йорк, 1960.

Охримович Ю. Розвиток української національно-політичної думки. Львів, 1922.

Погодин М. Записка о древнем языке русском // Изв. отд. рус. яз. и словесности Академии наук. СПб., 1856. Кн. 5.

Полонська-Василенко Н. Історія України. Мюнхен, 1972.

Попов Н. Очерки истории Коммунистической партии (большевиков) Украины. X., 1933.

Революционная ситуация в России в 1859—1861 гг.: В 6 т. М., 1960—1972.

Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933 / За ред. Ю. Лавриненка. Париж, 1959.

Рудницький І. Між історією і політикою. Нью-Йорк, 1973.

Слабченко М. Матеріали до економічно-соціальної історії України XIX століття: У 2 т. Одеса, 1925—1927.

Соловьев С. История России: В 15 кн. М., 1959—1966.

Софроненко К. Общественно-политический строй Галицко-Волынской Руси XI—XIII вв. М., 1955.

Старожилов Н. Партизанские соединения Украины в Великой Отечественной войне. К., 1983.

Стороженко Н. К истории малороссийских козаков в конце XVIII и в начале XIX вв. // Киев. старина. 1897. Кн. 11.

Тихомиров М. Древнерусские города. М., 1950.

Томашівський С. Історія України: Старинні віки і середні віки. Мюнхен, 1948.

Холмський (Крип’якевич) І. Історія України. Нью-Йорк; Мюнхен, 1949.

Шумук Д. За східним обрієм. Париж; Балтімор, 1974.

Яворський М. Україна в епоху капіталізму. К., 1924.

Ястребов Ф., Гуслистий К. Нариси з історії України. К., 1937. Вип. 1.

Примітки

1

У польсько-литовську добу українці називали себе русинами — слово, утворене від «Русь». Так само називалися й білоруси. Росіян у ті часи головним чином називали московитами.

2

У XVIII та XIX ст. українців Російської імперії, як правило, називали малоросами. Ті з них, що проживали на території Австрійської імперії, продовжували називати себе русинами.

3

Наприкінці XIX — на початку XX ст. національно свідомі західні українці почали називати себе «українцями» — самоназвою, яку раніше стала вживати українська інтелігенція на сході. Відмова від традиційної назви «русин» пояснювалася двома основними причинами: слово «русин» уявлялося надто близьким до слова «русский», і, вживаючи самоназву своїх співвітчизників у Російській імперії, західні українці прагнули підкреслити свою єдність із ними.

4

Розділ переклав д-р. іст. наук Г. В. Касьянов.