Федеріко Андахазі - Анатом, Федеріко Андахазі

тілі наче оживав усевладний диявольський дух, що зносив завади сорому й відступав після екстазу. Скидалося, ніби хвора противилася насолоді, ледь чутно промовляючи: «Як ви смієте?», що радше скидалося на стогін задоволення, ніж на жаління. Після сеансів хвора ніколи не згадувала про них, ніби все, що сталося за дверима її спальні, зовсім зникало з її пам’яті або нічим не відрізнялося од вживання лікувального відвару. Поволі, поки лікування тривало, розміри загадкової опуклості, подібної до крихітного пеніса, раз у раз зменшувалися, як і страждання хворої. Зрештою, Інес ніби зовсім затишно почувалася у товаристві Матео Колона. Щоранку вони гуляли у лісі при монастирі, а опівдні, вмостившись у тіні дуба, ласували свіжими ягодами суниці та ожини. Згодом Інес та анатом поверталися додому й, замкнувшись у спальні, починали лікування. Інес слухняно лягала на ліжко, задирала спідниці, ледь розводила коліна, вигинала спину, здіймаючи м’які округлі сідниці й передавала себе до рук анатома, заплющивши очі й стиснувши губи, які були досі вологі й темні від ожинового соку.

Щоранку Матео Колон та його пацієнтка гуляли лісом неподалік монастиря, а по обіді поверталися додому й «як ви смієте, хоч я і не черниця, але присвятила себе Богові». Й щовечора, після простої тихої вечері, «як ви смієте, я присяглась, шануючи пам’ять свого покійного чоловіка, берегти чистоту й цноту».

Матео Колону подобалося мешкати у Флоренції. І лишався він там не лише для того, щоб невтомно стежити за станом здоров’я своєї пацієнтки. Що таке цей крихітний безіменний орган, що поводиться як чоловічий? Що це за крихітний монстр, що загрозливо з’являється нижче шовковистого лобка Інес? Чи Інес жінка? Що це перед його очима — вроджене каліцтво чи, як він здогадувався, найнеймовірніше відкриття загадкової жіночої анатомії?

Саме тоді, під час свого перебування у Флоренції, анатом розпочав нотатки, які передували шістнадцятому розділові його твору «De rе anatomica». День у день він занотовував у своєму зошиті зміни у стані хворої.

«Processus igitur ab utero exorti id foramen, quod os matrices vocatur ilia praecipue sedes est jelectionis, dum venerem exercent vel minimo digito attrectabis, ocyus aura semen hac atque iliac pre voluptate vel illis invitis profluet».

День перший.

Ця маленька опуклість, що виступала з матки поруч з отвором, що називається вульвою матки, є переважно осередком насолоди для хворої. Під час сексуальної активності, завдячуючи самому лише потиранню цього органа пальцем, звідти через мимовільне задоволення стрімко виділяється сім’я.

День другий.

Цей жіночий пеніс, мабуть, є осередком сексуальної насолоди, на відміну від решти внутрішніх органів, які не виявляють жодного збудження під час стимуляції. Варто зазначити, що цей орган, наче чоловічий член, здіймається й падає до та після злягання чи тертя.

День третій.

Під час першого огляду ця частина тіла була твердою й продовгуватою, а після тертя, коли хвора зазнала сексуального екстазу, — м’якою та округлою.

Після нетривалої перерви, за кілька годин після потирання, цей орган знову здійнявся, утім, незважаючи на це, я не зауважив у хворої ані жаги, ані екстазу, ані прагнення до задоволення, ані потягу до чоловіка чи статевого члена. Навпаки, щоразу, коли виростень здіймається, хвора почувається пригніченою, у неї трапляються напади ядухи, запаморочення, котрі минають лише після сеансу тертя й статевого екстазу.

Вираз цей видається щонайменше дивним, попри те, що вислів «жіночий пеніс» є першою спробою дати цій «аномалії» — як наведено буде нижче — хоч якусь назву. Така суперечність засвідчує, яким розгубленим був автор нотаток (авторська примітка). — Це застереження майже дослівно повторює слова Джейн Шарп, котра у XVII столітті писала таке: «…він здіймається й падає, наче член, і завдяки йому жінки збуджуються й отримують насолоду від злягання» (авторська примітка).

День четвертий.

Стан хворої покращується. Вона не почувається пригніченою, а напади ядухи та запаморочення стають нечастими. Здебільшого орган знаходиться у спокої, він менш запалений, скидається на те, що саме він спричинив неміч. Я назвав цю аномалію Amor Veneris, vel Dulcedo Appeletur.

День п'ятий.

Варто зазначити, що цей орган, очевидно, скеровує потяг хворої, а також її настрій та волю: через це я наважуюсь зробити припущення, що той, хто панує над цим крихітним членом, запанує над настроєм та волею хворої, позаяк вона поводиться зі мною, наче закохана, виказуючи прагнення задовольняти всі мої бажання. Ймовірно, цей орган є вмістилищем потягу та насолоди для хворої. Вона радо підкоряється людині, яка має одну-єдину здатність: вміння вправно та з хистом потирати цей маленький орган, знаючи його чуттєві місця — голівку та нижній гребінь продовгуватої частини.

Анатом справді хвацько вмів отримати вигоду зі своєї «вправності та хисту», Матео Колон недвозначно натякав на мізерну викладацьку платню. Він нарікав Інес на свою долю так само, як його тезко з Генуї жалівся королеві: «Я міркував про те, як мало принесли мені двадцять років бездоганної служби, я не маю більше, ніж даху над головою, якщо хочу попоїсти чи поспати, йду на заїзджий двір чи у шинок, часом навіть не маючи, чим сплатити за вечерю. Моє серце шарпає смуток». І милосердна душа Інес завмирала, сповнена співчуття:

— Чи вам вистачить п’ятисот флоринів? — питала вона ніяково, наче пропонуючи мізерну милостиню.

А ночами, порахувавши кожну копійку своїх «гонорарів», анатом занотовував:

«Що довше триває лікування, то більше я підкоряю собі волю пацієнтки, прихильність та покора якої, схоже, безмежні».

Одначе скидалося на те, що меж не знав і сам анатом. Після чергового сеансу він ніколи не марнував нагоди гірко нарікати на долю.

— Чи вам вистачить тисячі флоринів? — ніяково питала Інес.

Уся пристрасть, з якою раніше Інес служила Богові, тепер перейшла на анатома. Вірші, які колись писала Інес, прославляючи Бога, тепер мали нового адресата. Увечері, лягаючи спати, вона згадувала анатома, вночі бачила уві сні, а зранку прокидалася з його ім’ям на вустах. Уся любов до бідних, що була в ній попервах, милосердя та набожний запал отримали нове ім’я. Утім, настав час розлуки. Здоров’я Інес де Торремолінос, на думку лікаря, цілком відновилося. Більше не було причин лишатися у Флоренції. Абат сердечно подякував chirologo та його учневі за поміч.

Хвороба Інес тепер мала ім’я: Матео Ренальдо Колон.

Коли анатом повертався до Падуї, його серце схвильовано калатало. Він відчував, що стоїть на порозі слави.

У царстві Венери

І

«Каріай, Верагуа. Золоті копальні, земля, яку послало Провидіння, багата на золото, де люди оздоблюють ним руки та ноги, вкривають та прикрашають скрині та