Ольга Кобилянська - Людина, Ольга Кобилянська

два-три ступ­нi ста­рих схо­дiв, спi­шить до її по­кою.

Її очi спи­ни­лись три­вож­но на две­рях… вiн за­раз увiй­де. Iсу­се Хрис­те!! Їй бре­нить щось у ву­шах, а в гор­лi дав­лять її кор­чi. Всi нер­ви нап­ру­же­нi. Якесь нез­на­не до­ти, уп­ря­ме, ди­­ке чувст­во об­гор­ну­ло її - од­не ли­ше чувст­во. Во­на не­на­ви­­дить. Не­на­ви­дить з цi­лої гли­би­ни своєї ду­шi! Вби­ва­ла б, прок­ли­на­ла б, за­топ­ту­ва­ла б, як ту га­дю­ку… Чи - йо­го? - Ад­­же во­на ви­ну­ва­та!! Са­ма, са­мiська во­на… I чим во­на оп­рав­дається? Що во­на лю­ди­на?..

Вона зал­ля­лась не­са­мо­ви­то смi­хом.

…Приклякнувши до зем­лi, во­на ри­да­ла нервово-судо­ро­ж­­ним ­пла­чем; а ко­ли увiй­шов вiн, пiд­ня­ла ру­ки, не­мов би про­си­ла ря­тун­ку.

Вiн пiд­вiв її i при­тис до гру­дей.

- Ха-ха-ха! Ти пла­чеш, Оле­но? Ну, зви­чай­но, як усi дiв­ча­та пе­ред шлю­бом!

1891 р. Се­ло Дим­ка, на Бу­ко­ви­нi.

Notes

1

- Цар­с­т­во брех­нi па­нує, як ще нi­ко­ли до­те­пер. А прав­да вiд­ва­жується ви­пов­за­ти зi сво­го кут­ка не iнак­ше, як за­ку­та­на в при­ваб­ли­во-яскра­вi ган­чiр­ки… (нiм.).

2

- ц. к. - цi­сарсько-ко­ро­лiвський.

3

- Завід - про­фесія.

4

- Між іншим (франц.).

5

- Взя­ти "пiк" - зав­зя­ти­ся, при­сi­ка­ти­ся.

6

- Варіяцтва - бо­жевілля.

7

- Лi­та­нiя -мо­лит­ва у ка­то­ли­кiв, тут но­та­цiя.

8

- Офіціни - бічна або зад­ня час­ти­на бу­дин­ку.

9

- Блис­ку­ча пар­тiя (франц.).

10

- Дос­ко­на­ло (франц.).

11

- Уряд­ник - чи­нов­ник.

12

- Лярі-фарі - пус­та ба­ла­ка­ни­на.

13

- Док­тор прав (лат.).

14

- Кон­сек­венції - наслідки.

15

- По­дi­ле­ний бiль це по­ло­ви­на бо­лю (нiм.).

16

- Ве­ли­кий виг­раш (нiм.).

17

- Ро­дичі - тут батьки.

18

- Дідичність блудів - спад­ковість по­ми­лок.

19

- "Нiх­то iз смерт­них не був цiл­ком щас­ли­вий" (нiм. - Фр. Шiл­лер).

20

- По­ба­чен­ня (франц.).

21

- За вся­ку ціну (франц.).

22

- У ме­нi жи­ве лю­бов до сво­бо­ди, в ме­нi твер­да по­станова не да­ти се­бе по­не­во­ли­ти, ким би це не бу­ло; нiко­ли на хи­ли­ти своєї го­ло­ви, де цього не мо­же моя ду­ша; жи­ти своїм жит­тям так, як я сам це ро­зу­мiю, iти шля­хом, що я сам на­мi­тив, ку­ди б вiн не вiв, i не да­ти звес­ти се­бе з цього шля­ху нi­ко­му нi пiд­ле­щу­ван­ням, нi пог­ро­за­ми. ("Завжди впе­ред", Фр. Шпiльга­ген).

23

- Ве­ге­ту­ван­ня - існу­ван­ня.

24

- Ми­ну­лим ча­сом (італ.).

25

- Фальча -щось біля де­ся­ти­ни.

26

- Не­хар­ний - не­охай­ний, бруд­ний.

27

- Га­ру­ва­ти - тяж­ко, без спо­чин­ку пра­цю­ва­ти.

28

- Про­гулька - тут ве­се­ле про­вод­жен­ня ча­су.

29

- Бут­но - буй­но, зав­зя­то.

30

- Кор­ди­ко­ва - тон­ка, по­дiб­на до шов­ко­вої.

31

- Нап­рас­но - швид­ко.

32

- Раз - на­решті.

33

- В го­роді - в са­ду (діалект­не).

34

- Ви­каз - ви­раз.

35

- За­ря­ди­ти - влаш­ту­ва­ти.

36

- Пе­кар­ня - кух­ня.

37

- Двірник - ста­рос­та.

38

- Феш­тер­ка - лiс­ни­чи­ха (вiд нiм. Fors­ter - лiс­ни­чий).

39

- Про­фе­сор­ка - учи­телька.

40

- Увік - вічно.

41

- з. р. - ринський.

42

- Зи­зом - ско­са.

43

- "Як Герт­ру­да вчить своїх дi­тей" (нiм.).

44

- Ж. Ж. Рус­со "Емiль" (франц.).

45

- Пу­ка­ти - роз­ри­ва­ти­ся.

46

- Ка­сет­ка - скринька.

47

- Завід - фах.