Леся Українка - Поеми, Леся Українка

дьогтю в бочках меду» (журн. «Нова громада», 1906, № 7, с. 105-112) зазначив, що в якутській мові слово «воля» є. Певне, під впливом цієї поправки, видаючи поему окремою книжкою, поетеса в підзаголовку слово «якута» замінила на «тубільця»: Українка Леся. Одно слово (Оповідання тубільця з півночі). К., 1908, 12 стор. Автограф: ф. 2, № 742, має первісний заголовок «Чужі люди». Датується за чорновим автографом 1903 р.

У виданні 1908 р. подано пояснення до кількох слів: «Тойоном звуть на півночі усякого начальника», «Сполохом звуть різнобарвне сяйво на небі, що дуже часто буває видко вночі в холодних північних краях», «Юртою зветься курінь, вкритий повстю або звірячими шкурами. В таких юртах живуть люди по холодних північних країнах», «Тайгою звуть в Сибірі величезні темні ліси, що вкривають собою сливе всю країну». Подається за вид.: Українка Леся. Одно слово (Оповідання тубільця з півночі). К., 1908.

 

«СЕ ВИ ПИТАЄТЕ ЗА ТИХ…»

 

Вперше надруковано в журн. «Радянський Львів», 1945, № 5-6, с. 31-32, під редакційною назвою «Якутська поема». Автограф: ф. 2, № 745. Дата автографа: Тифліс, 20/IV 1906. Подається за автографом.

 

ВІЛА-ПОСЕСТРА

 

Вперше надруковано в ЛНВ, 1911, кн. 12, с. 405-412. Автограф: ф. 2, № 737 (чорновий). Дата в першодруку і автографі відсутня. Водяні знаки на папері автографа (п’ятикутна зірка) дають підставу орієнтовно датувати поему 1901 р. На такому ж папері писані й поезії: «Уста говорять: «він навіки згинув!», датовані 7.VI 1901 р., Кімполунг; «Мрія далекая, мрія минулая», 10.VIII 1901 р., Буркут. Поема остаточно завершена 1911 р.

 

ІЗОЛЬДА БІЛОРУКА

 

Вперше надруковано в ЛНВ, 1913, кн. 1, с. 24-28. Автографи: ф. 2, № 740 (чистовий); ф. 2, № 741 (чорновий, з підзаголовком французькою мовою «Iseult-aux-blanches mains»). Дата чорнового автографа: 21/VII 1912. К[утаїсі].

Подається за першодруком.

 

ТРИПТИХ

 

I. Що дасть нам силу? (Апокриф). II. Орфеєве чудо (Легенда). III. Про велета (Казка).

Вперше надруковано в зб.: Привіт Іванові Франкові в сорокаліття його письменської праці. 1874-1914. Львів, 1916, с. 37-54. Автограф: ф. 2, № 749. Дата в автографі стоїть під кожним твором триптиху: «Що дасть нам силу?»: 13/XI 1903, Тифліс; «Орфеєве чудо»: 2/II 1913, Єгипет; «Про велета»: Єгипет, 5/II 1913. Подається за першодруком.

 

 

 

 

_______________

 

 

Леся Українка

 

ПОЕМИ

 

 

024

 

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Українка Леся. Твори в 2 т. Том 1. Київ, «Наукова думка», 1986.

Серія «Бібліотека української літератури»

 

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

 

© Вичитування, правка, форматування і оформлення тексту: OpenBook, 2019

 

© Електронна бібліотека

класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2019

1 - Основа сеї поеми взята з середньовічного роману «Трістан та Ізольда», що колись у численних версіях на різних мовах був широко розпросторений по всіх європейських, в тім числі і по слов’янських сторонах. Зміст його - фатальне та нещасливе кохання лицаря-васала Трістана і його королеви Ізольди Злотокосої. Се кохання повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку. В деяких версіях згадується ще й друга Ізольда - Білорука, що кохалася з Трістаном тоді, як він був у розлуці з першою милою - Ізольдою Злотокосою.

2 - Фея Моргана - фантастичний персонаж середньовічних рицарських романів.

3 - Мерлін, фея Урганда - фантастичні персонажі середньовічних рицарських романів.

4 - Орфей - в античній міфології неперевершений співак і музика, який своїм мистецтвом творив чудеса. В «Орфеєвому чуді» Лесі Українки використано один із міфів про Орфея. Разом з братами-близнятами Амфіоном і Зетом він будує мур навколо міста Фів, на яке мають напасти вороги. Завдяки його чудодійній грі, що зрушує каміння, до ночі завершується будівництво муру.