Вільям Шекспір - Марні зусилля кохання, Вільям Шекспір

class="p11" style="">Відходять убік розмовляючи.

 

Бойє

Насмішниць гострі язики все тнуть,

Мов лезо бритви, ледве-ледь відчуте,

Що ріже волосок тонкий, і суть

Їх витівок не легко нам збагнути,

І не вловити їх розмови нить,

Їх думка швидше вітру й куль летить.

 

Розаліна

Ні слова більш, хай гості йдуть зухвалі.

 

Бірон

Клянусь, добряче нас тут відшмагали.

 

Король

Прощайте, вередунки навісні!

 

Король, вельможі, музиканти і слуги виходять.

 

Принцеса

Бувайте, московити крижані! 91

І в те, що це розумники, ми вірим?

 

Бойє

Їх мудрість ви задули, як свічу.

 

Розаліна

Їх мізки запливли незрушним жиром.

 

Принцеса

Про недоумство я уже й мовчу.

Скажіть, повісяться вони до ранку

Чи масок вік не знімуть із лиця?

Бірон-зухвалець знітивсь наостанку.

 

Розаліна

Всяк жалюгідний став, як та вівця.

Король до сліз благав хоч слово ласки.

 

Принцеса

Бірон божився, я ж була глуха.

 

Марія

Дюмен себе віддав би й меч дамаський,

Я «ні» сказала, й змовкнув мій слуга.

 

Катаріна

Лонгвіль казав - його я мучу потай.

Назвав мене...

 

Принцеса

Нудотою, мабуть?

 

Катаріна

Це справді так.

 

Принцеса

Йди звідси, ти ж нудота.

 

Розаліна

А втім, не в ковпаках вовняних суть.

Мені в коханні сам король поклявся.

 

Принцеса

Бірон мені на вірність клятву дав.

 

Катаріна

Лонгвіль служити вік зобов’язався.

 

Марія

Дюмен до мене, як смола, пристав.

 

Бойє

Моя принцесо й панни, вірте слову,

Сюди вони в звичайних шатах знову

Всі четверо повернуться притьмом,-

Бо їм не до душі сухий прийом.

 

Принцеса

Невже повернуться?

 

Бойє

Ні, прискакають,

Хоч від побою вашого кульгають.

Міняйтеся дарунками мерщій!

Розквітніть, мов троянди на кущі.

 

Принцеса

А як розквітнути, скажи нам, друже?

 

Бойє

Красуні в масках - це в бутонах ружі.

Якщо без масок з’являться в красі,

Мов квіти розів’ються у росі.

 

Принцеса

Кажи пряміше! Як нам їх стрічати,

Коли вони одягнуть звичні шати?

 

Розаліна

Я раджу брати знову їх на сміх,

Так, ніби в масках ми були своїх.

Спочатку гнів нам треба проявити

На дурнів, ряжених, як московити;

Немов не знаєм тих, що вчотирьох

Нездарний розгорнули тут пролог

Та біля нашого шатра виставу

Дали нудну, самим же на неславу.

 

Бойє

Ховайтесь, панни, вже куриться шлях.

 

Принцеса

У шатра мчіть, мов кізки по кущах.

 

Принцеса, Розаліна, Катаріна і Марія виходять.

Входять король, Бірон, Лонгвіль і Дюмен у своєму звичайному одязі.

 

Король

Хай бог спасе вас, пане! Де принцеса?

 

Бойє

В шатрі своєму. Чи величність ваша

Мене пошле з дорученням до неї?

 

Король

Прошу мене прийняти, їй скажіть.

 

Бойє

Біжу, й вона до вас так побіжить.

(Виходить)

 

Бірон

Як голуб корм, він дотепи дзьобає,

А потім знову в обіг їх пускає.

Розносить всюди він добро своє,

На ринках і бенкетах продає.

Ми ж маєм дотепів запас багатий,

Товар лицем не вмієм показати.

Жінок цей залицяльник ловить всіх,

Адамом був би - ввів би Єву в гріх.

В коханні він - митець! А як співає,

Здаля цілунки сміло посилає,

Мавпує моду, знає етикет

Monsieur люб’язний і липкий, як мед.

Охоче він і в кості грає з вами,

І лається пристойними словами.

Він має успіх в жіночок і дам,

І сходинки легкі його ногам.

Це квітка, що до всіх всміхатись звикла,-

А зуби ж білі, мов китові ікла; 92

Йому пошану кожен віддає,

Солодкомовним зовучи Бойє.

 

Король

Слід на язик йому насипать солі

За те, що збив Армадо пажа з ролі.

 

Бірон

Та ось і він. Пристойносте, це - жах,

Чим стала ти в нахаби у руках?

 

Входять принцеса під руку з Бойє, Розаліна, Марія, Катаріна і слуги.

 

Король

Добридень, панно, зичу вам добра я...

 

Принцеса

На долю я не скаржуся свою.

 

Король

Тлумачте краще те, що вам бажаю.

 

Принцеса

То краще зичте, дозвіл я даю.

 

Король

Ми прибули просити вас в палати,

Так звольте йти, і двір наш засія.

 

Принцеса

Лишуся в полі, вам - про клятву ж дбати,-

Відступників не любить бог і я.

 

Король

Не дорікайте,- змушує до цього

Мене чеснота ваших же очей.

 

Принцеса

Ні, не чеснота, як сказати строго,-

Порок ламає клятви і людей.

Дівочою ж я честю присягнуся,

Що, як лілея, чиста до цих пір,-

Я краще муки витерпіть рішуся,

Ніж гостею - ввійти до вас у двір:

Якщо зламати клятву вас примушу,

То непрощенний гріх візьму на душу.

 

Король

Ви живете у пустці,- ох, жінки! -

Самі, без товариства, це ж нам сором.

 

Принцеса

О ні, величність ваша,- навпаки,

Розваг тут досить, щиро вам говорим.

У нас і росіяни вже були.

 

Король

Як росіяни?

 

Принцеса

Так, люб’язні й гречні,

Їх