Гліб Миколайович Голубєв - Вогонь-охоронець

ти збираєш трави для цієї старої? Вона зовсім не слаба, а просто вигадала собі хворобу», — казав він мені одного разу. Потім на моїх очах зліпив дві кульки з чистого тіста……. І таким способом він виліковував багатьох. Він накликав на людей священний сон швидше і краще, ніж я, не вдаючись при цьому ні до блиску срібних посудин, що привертають погляд, ні до звуків дзвіночка чи гонга, а просто дивлячись їм у вічі. І що особливо вражає, люди не звільнялися з-під влади і після того, як прокидались від сну. Він міг їм наказати, сонним: «Зроби після пробудження те чи це». І вони слухняно виконували його наказ, прокинувшись і вже повернувшись додому.

10. Мене він, навіть не накликаючи сну, змусив одного разу якимось чарівним способом розучитись писати. Він просто уважно подивився мені в очі, а потім запропонував узяти….. й написати щось за моїм власним бажанням. І, який жах, я раптом відчув, що не можу вивести жодної літери. Я забув, як вони пишуться та що означають. Потім він розворожив мене, і я знову почав писати. А раба Сонона він таким же дивним способом змусив забути все, що з ним сталося торік. Раб пам'ятав усе, що відбувалось раніше й що траплялося з ним місяць чи два тому. Та жодної торішньої події не збереглось в його пам'яті. Він не прикидався, не вступав у таємну змову з чужинцем, щоб обдурити мене, як це можна було запідозрити. Мушу визнати, щоб переконатися, чи не обдурюють мене, я наказав раба катувати. Але й тоді він не зміг пригадати нічого з торішніх подій.

Найдивніше те, що Син Неба міг впливати одночасно на багатьох людей. Одного разу він зробив так, що всі прихожани в храмі раптом відчули, як храм наповнює на диво приємний і ніжний аромат. Люди почали обнюхувати свої руки, одяг, навколишнє повітря, шукаючи джерело чудових пахощів. Іншого дня він так само зробив свідками надзвичайного чуда відразу близько двох десятків людей, які прийшли до храму. Він сів на кам'яну підлогу, біля жертовника, тримаюча в руках наповнену землею глиняну посудину. Всі тісно оточили його. Чужинець накрив посудину хусткою та досить довго ворушив під хусткою руками, нашіптуючи незрозумілі слова. Потім він задоволено вийняв руки з-під хустки й відкинувся вбік, відпочиваючи. А хустка раптом почала поволі підійматися, ніби під нею було щось живе. Чужинець швидким рухом смикнув хустку з горщика, і ми узріли чудо: з землі на наших очах виростала гнучка виноградна лоза. Вона ставала все довшою. Чаклун змахнув хусткою, й тоді на лозі з'явились три чи чотири виноградні грона. Він зірвав одне з них, міцно стис над підставленою посудиною, і туди тонким струмочком полилось вино. Це було справжнє вино й дуже приємне на смак — на зразок коського.

Вражає, що сам він ставився до цих чудес з іронією, щоразу кепкуючи з нас, наче базарний фокусник, який розкриває одурманеним таємну механіку своїх витівок. На мою думку, в цьому проявлялись одночасно й надмірна гординя, й розбещеність його розуму, що не визнає нічого святого. Чудесно лікуючи хворих, як я вже розповідав, він щоразу казав мені: «Якби ти менше вшановував божественного Асклепія, а краще вивчав мудрого Гіппократа, то розумів би, що всі хвороби мають природні причини й виліковуються природними засобами. Але ти не можеш збагнути цього, ось чому тобі все здається чудом. Чим же ти розумніший за будь-якого неписьменного раба?»

11. Слід розповісти й про інші чудові здібності чужинця. Він умів наносити собі глибокі рани ножем і проколювати наскрізь свої долоні, плече, стегно довгою та товстою голкою, не відчуваючи при цьому ніякого болю. Цей чудовий дар приніс йому потім немало користі, про що йтиме далі мова. Він умів за своїм бажанням то прискорювати, то сповільнювати в себе биття серця, ба навіть зовсім зупиняти його на кілька хвилин. Я сам можу засвідчити це. Одного разу він пролежав так у своїй кімнаті три дні і три ночі, не дихаючи й не подаючи ніяких інших ознак життя, немовби мертвий. Дивно, що з такими справді надзвичайними здібностями він в той же час мав дуже слабке здоров'я і часто нездужав. З міцно зав'язаними очима він міг розрізняти навпомацки кольори та пальцями читати будь-який рукопис. Із закритого мішка чужинець безпомилково діставав мотки ниток певного кольору. «Навіщо ти розпечатуєш таблички? Я можу довідатися, що в них написано, не займаючи печаток», — глузуючи, казав він мені. І справді, читав безпомилково прохання до оракула, не торкаючись табличок. Щоб перевірити його, я заховав папірус із віршами божественного Евріпіда в мідну цисту з товстими стінками. А він прочитав мені вірші, не відкриваючи цисти:

О, радуйтесь… ви, в кого радість буя… Хто лиха не знає й страждання, Чи ж той не щасливіший в світі?[32]

Деякі люди мають чудову здібність, тримаючи в руках роздвоєну горіхову гілку, визначати, де під землею ховаються водяні джерела. А Син Неба міг без будь-якої палички не лише точно вказати, де протікає підземний потік, але й встановити його ширину, швидкість, напрямок руху води, простежити всю його течію.

12. Не дивно, що серед міщан зміцніла віра в справді божественне походження спритного чужинця і в його всемогутність. Та найбільшу славу йому принесло врятування міста від нападу підступних таврів.

Ось як це сталося. Одного разу Уранід сказав мені: «Місту загрожує небезпека. Я відчуваю, як в горах повсюди збираються люті воїни в баранячих шкурах. Вони готують раптовий наскок». А наступного дня він сказав: «Це станеться сьогодні вночі. Попередь усіх». Одверто кажучи, я вагався, все ще маючи сумнів у його здібностях бачити те, що відбувається, мовляв, у навколишніх горах. Та все ж попередив стратегів і членів ареопагу. Наші воїни приготувались до бою. І справді, вночі таври напали на місто, але були відбиті. Ми навіть захопили в полон сина й брата їхнього головного вождя та багато інших полонених. Екклесія прийняла рішення на знак вдячності за чудом врятоване від лиха місто назвати його