Борис Валеріанович Ляпунов - Людина дивиться в завтра

Запропоновано ще один проект апарата для великих глибин. Його назвали батиандром. «Батисфера» (від грецької батіс «глибокий, сфера «куля), «батиандр» «глибинна людина (згадаємо бєляєвського Іхтіандра «людину-рибу). Назва ця хоч і лишилась за новим апаратом, все ж не зовсім точна, та річ не в ній.

Батиандр «це удосконалена батисфера: кульова гондола має одне місце, два ілюмінатори, один з них «верхній «вправлено у вхідний люк, другий «боковий «дає змогу працювати механічним рукам. Потужний прожектор освітлюватиме простір. Батиандр просуватиметься скрізь «він має два водометних реактивних двигуни. Всередині «прилади, що підтримують потрібний мікроклімат, екрани гідролокатора та підводного телевізора. Певно, атомні джерела електроенергії дадуть можливість зробити батиандр незалежним від надводної чи підводної баз. Попервах енергію доведеться подавати по кабелю.

Коли з’являться надміцні й легкі матеріали, такий кораблик, точніше, своєрідний варіант глибоководного автономного скафандра зможе занурюватись на граничну глибину «одинадцять кілометрів. Володіння, куди раніше міг вторгатися лише батискаф, з часом будуть доступні й малесеньким, простіше збудованим човнам.

Очевидно, нова техніка з’явиться також в інших, середніх та верхніх шарах Світового океану. Модернізовані підводні човни з металевою (а може, пластмасовою), часом подвійною, як у батискафа, обшивкою, з рідким наповнювачем усередині «це один приклад. Мезоскаф Із вертикальним гвинтом і прозорою гондолою «другий. Таку ідею запропонував творець першого батискафа професор Огюст Пікар. Зовсім незвичайний вигляд матиме цей підводний гелікоптер з кульовою кабіною з плексигласу. Пікар каже, що людина в цьому апараті відчуватиме себе ніби серед моря, лише прозора оболонка відділятиме її від води.

Вертикальний гвинт потрібний мезоскафові для спуску «це буде гелікоптер навпаки. Невеликий поплавець із бензином і баласт нададуть йому плавучості. А два горизонтальні малі гвинти примусять його рухатись уперед і назад, повертати. Ці гвинти не дадуть мезоскафові обертатись під час роботи великого гвинта. Мезоскаф не боїться зупинки мотора. Він одразу ж спливе на поверхню, як тільки лопаті не створюватимуть «занурювальної» сили.

Не лише океанські, а й земні глибини чекають на людину. Вона вийшла в космос і вийде в геокосмос, так само незвіданий, так само сповнений загадок І таємниць. Глибокі надра для нас поки що царина суцільних гіпотез, передбачень і здогадок. Бур заглибився в землю всього на вісім кілометрів, або на 0,00125 «геологічної вертикалі» «радіуса земної кулі. Далеченько, одначе, ще до центра Землі!

Бур незабаром сягне на п’ятнадцять-двадцять кілометрів углиб. Проте науку цікавлять ще нижчі поверхи в підземеллях планети. Туди бурові не пробратись. Проникнути в геокосмос повинні майбутні експедиції землепроходців. Це слово тут має пряме значення.

Що ж їм буде потрібне «розвідникам і підкорювачам космосу-2, як іноді називають недосліджені глибини? Очевидно, автономну саморушну машину, підземохід, здатну пройти крізь товщу земної кулі.

Наступ на надра письменники-фантасти почали давно. Жуль Верн у цій галузі «піонер, та, посилаючи своїх героїв у глиб землі, він не дав їм ніяких транспортних засобів. Адже Сакнуссем випадково відкрив туди вхід через жерло згаслого вулкана, а слідом за ним пройшла споряджена романістом експедиція. Пішки до підземного світу «Плутонії «вирушають і герої однойменного роману В. Обручова.

Згодом письменники почали малювати інші картини. їм хотілося пройти всю геологічну вертикаль. Вони виряджали експедиції на підземоходах «своєрідних механічних кротах. Породу здебільшого випалює бур «світловим променем лазера чи скерованим пучком потужних електромагнітних хвиль. Спеціальний пристрій прибирає зруйновану породу і закріплює стінки прокладеного тунелю. Двигун «атомний, він кращий за Інші. Телевізійні прилади показують на своїх екранах зміну кольорів мінералів за бортом підземохода, дають змогу спостерігати, що діється в порожнявах, які подивуються на шляху.

В кабіні «штучна атмосфера, штучний клімат (про це теж пишуть фантасти), штучний, схожий до земного, кругообіг речовин. Останнє, звичайно, в довготривалих рейсах: водорість хлорела, що дає кисень і їжу, могла б бути супутником геонавтів, як і космонавтів при польотах до інших планет.

На стінах і стелі «залізні доріжки, а на членах екіпажу «взуття з магнітними підошвами, бо, на думку фантастів, у підземній «ракеті», що досягла центра планети, запанує невагомість.

Подорожі вгору і вниз схожі, лише за стінами машини в геокосмосі не порожнеча, а стиснута з велетенською силою товща порід. Чи зможе метал корабля протистояти їй? Звичайний, сучасний «ні, тому фантасти й вигадують надміцні сплави «без них неможливо попасти ні в океанські безодні, ні в земні надра.

Підземохід «поки що вигадка, але вона повинна стати дійсністю. Мусить! Саме глибинний корабель прокладе шлях до найнижчих земних шарів.

Вже створено автоматичний підземохід, що прокладає тунель для труб. Він пробиває собі шлях, розсовуючи та ущільнюючи ґрунт. Просувається він, наче паля, яку забивають молотом.

Стиснуте повітря приводить у рух бойок, що знаходиться всередині машини. Бойок б’є об ковадло, і весь снаряд врізається в ґрунт. Можливо, згодом такі металеві кроти буритимуть свердловини у надрах суходолу та морського дна. Щоб досягти межі, яка відокремлює земну кору від наступного шару «мантії, американські інженери пропонують збудувати підземохід-автомат з ядерним реактором. Підземохід матиме дуже видовжену форму з теплоізоляцією по боках. Все тепло, що дає реактор, прямує вгору чи вниз. Внизу корабель має тяжке металеве вістря «баласт. Вгорі «чималий поплавець. У підземоході розмістяться датчики та прилади, що працюватимуть за високої температури й тиску.

Розжарене більш як до тисячі градусів вістря розплавить довколишні породи, і машина спускатиметься все глибше й глибше крізь рідку лаву. Поплавець не дасть їй перекинутись. Коли підземохід пройде всю товщу кори, вістря відокремиться, а реактор з поплавцем почнуть підійматися вгору, розплавлюючи породи, які лежать вище.

Можливо, реактор не лише дасть тепло, а й приведе в рух двигун. Тоді підземохід здійснить свою першу мандрівку швидше.

Епоха незвичайних подорожей над поверхнею Землі вже почалася. Навколо світу за півтори години «такі можливості корабля-супутника. Дуже, однак, скоротився цей термін від часів Філеаса Фогга! Вісімдесят днів, витрачені героєм Жуля Верна, перетворились на дев’яносто хвилин.

Але це «лише початок. Польоти за маршрутом Земля «Земля, стрибки через космос з одного пункту планети в другий, кругосвітні перельоти «такі перспективи ракетного транспорту, причому не дуже й далекі.

«Нас вражала швидкість, з якою космічні кораблі перетинали кордони держав, переходили з однієї