Ян Ілліч Таксюр - Гумор та сатира

веселий: Звільнилися міста і села Від москалів, євреїв, тощо, Панує Нація сама, А щастя все ж таки нема, Як і раніш, зникають кошти. Ну, ворогів тоді лихих Пішли шукать серед своїх, Від страт народу стало мало… Так я сміявся з «маргіналів», Та раптом здибав інтерв’ю Вождя «Тризубої Свободи». Панове! Зникли всі нагоди Для жартів. Усмішку свою Стирайте з вуст своїх негайно, Бо може стати вам «не файно». По-перше, інші вже вони, Ті вояки червоноокі. Вже не летить на різні боки Їх чорна слина. Пацани Вдягатись стали модно, чисто: «Які ми, дядечку, фашисти? Адольф — це «бяка», хлопець «бед»! І посміхаються погордо. Вже отман їх на бігбордах Свій демонструє «блендамед». Отож збагніть, мої хороші — За ними хтось, хто має гроші. По-друге, певні вчителі Навчили правильно брехати: «Концтабори? Народ за грати? Ну, наче діти ви малі! В Москви чимало провокацій, І, як їх там, інсинуацій! Бандера — звір, маньяк, т. д.? А в них було НКВД!» І скалять зуби в телеящик. Комусь вони потрібні. Нащо? Тут третя думка є така: Допоки каламутить криза, І Україну рвуть харцизи, Отого ультра-козака Покликать можуть і до влади. Так, скажуть, має певні вади, Але — гроза для ворогів, А в нас година надзвичайна. І ось його уже «качають» «Соратники», і дорогі Костюми знявши із Європи, Вони кричать нам як холопам, Що «юбер аллес» в них «Юкрейн». І в пику нам кидають прямо: «У нас змінилася програма! Ану, шикуйсь! Вперед! Гей-гей!» І «гот міт унц», і «з нами бог», І знов «я воль» і «хенде хох»… Для друзів маю ще четверте І сьоме, та скажу відверто: Коли візьмеш свій бюлетень На рідній виборчій ділянці, І, може, із похмілля вранці, Чи після теле-теревень, Рука захоче ставить «пташку» За «русофобськую мілашку», Дверима пальці прищими. А то тобі оті куми За це бажання хворобливе Прищимлять щось і більш важливе. Легенда про зрадника (колективна заява пацієнтів київської психіатричної лікарні)

Президент України має намір розвіяти міф ніби гетьман Іван Мазепа є зрадником. Про це голова держави заявив під час святкування 370-річчя від дня народження І.Мазепи коло пам’ятника гетьману.

В нас умови дуже гарні, Тут і Штірліц, і Дюма, Шрек живе у психлікарні, Та Мазепи в нас нема. Мозок наш співає репа, Контактуєм з НЛО, Та сказати: «Я — Мазепа» Нам, пробачте, западло. Лікар каже: «Ідіоти! Зрада — міф, Москви обман, І якщо ми патріоти, Нам потрібен свій гетьман». Міфи то є наша справа, Глюки, інша вся фігня. Взагалі у нас держава Наче міф і маячня. Чули ми, брехать не будем, СБУ шука між дат День народження Іуди Для нових народних свят. От гульнем! Країна — дибом! Весь бюджет змарнуєм враз. Гей, керманичі, спасибі! Ви піклуєтесь про нас. Ми вважали, що ми хворі, Та послухавши промов, Зрозуміли: хворих — море, І життя світліше знов! Президенти та гетьмани, Завітайте у наш дім! Душ, укольчик, тепла ванна — Зникне манія мов дим. І кінець ваш буде хеппі, Тут позбавитесь біди, І залежність від Мазепи Вас покине назавжди. Не страшний буде імпічмент, Ні сума і ні тюрма. Всім здоров’я щиро зичим, Штірліц, Шрек і син Дюма. Украдена пам’ять