Yana Letta - Таємниця зниклої Галі, Yana Letta
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Слідопити, тримаючи в руках дивні знайдені чоботи, йшли за Бубликом углиб старого кладовища.
Вітер завивав між деревами, змушуючи гілки шурхотіти так, ніби хтось шепотів їм прямо у вуха.
Іван раз у раз оззирався.
– Може, ми даремно це робимо?
– Якщо ми не знайдемо відповіді зараз, то вже ніколи не знайдемо, – впевнено відповів Максим.
Бублик рішуче йшов уперед, не звертаючи уваги ні на що.
Здавалося, що він точно знає, куди веде слід.
Соломія, яка не відривала очей від землі, раптом вигукнула:
– СТІЙТЕ!
Усі різко зупинилися.
– Що? – запитав Тимко.
Соломія присіла й провела пальцем по землі.
Тут були глибокі сліди копит.
– Це вона, – прошепотіла вона.
Максим стиснув кулаки.
– Галя була тут.
Іван зробив крок назад.
– То це означає, що її… поховали тут?!
Соломія подивилася на нього так, ніби він щойно запропонував їй стрибнути в ставок із крокодилами.
– Іване, ти дурник!
– А ЩО?!
Максим подивився вперед.
– Ні, її не поховали. Вона пройшла через кладовище… а далі?
Бублик, який стояв трохи попереду, раптом зупинився.
Його вуха насторожено сіпнулися.
Він глянув на дітей, потім повернув голову в бік лісу.
А потім – пригнувся, як хижак перед стрибком.
– Що він робить? – тихо запитав Тимко.
Бублик не рухався.
Очі кота були широко розкриті.
– Він когось бачить… – прошепотіла Соломія.
Усі затамували подих.
І тут…
З-за дерев почулося шурхотіння.
Іван тихо пискнув.
Максим різко повернув голову.
Кущі попереду трохи хитнулися.
– Хтось там є… – прошепотів Тимко.
Соломія обережно зробила крок уперед.
– Хто тут?!
Ніхто не відповів.
Кущі знову ворухнулися.
А потім вони почули звук.
Тихий.
Придушений.
Ніби хтось намагався не видати себе.
Бублик зробив крок вперед і завмер.
Його шерсть на спині злегка піднялася.
Максим перевів погляд на старий стіг сіна, що стояв біля кладовища.
Він був трохи зім’ятий, ніби там хтось лежав.
І раптом…
Стогін.
Ледь чутний, але справжній.
Зі стогу сіна.
– ТАМ ХТОСЬ Є!!! – заверещав Іван і кинувся за дерево.
Максим, Соломія і Тимко завмерли.
Бублик не відводив очей від сіна.
І раптом…
Стіг зрушився.
Всі завмерли.
Іван ледь дихав.
А потім…
З сіна вилізла рука.
Тимко захрипів від шоку.
Рука, вся в соломі, повільно відсунула сіно.
Потім з’явилося обличчя.
Брудне, перелякане, але знайоме.
Максим аж відступив назад.
– ІГОР?!
Зі стогу сіна повільно виповз Ігор – той самий хлопець, що працював у селі на підробітках і тягнув візок із сіном від ставка.
Він був утомлений, розкуйовджений, у його волоссі заплуталося сіно.
Ігор ледь підняв голову.
Його губи ледь ворушилися, коли він прошепотів:
– Я знаю… хто вкрав Галю…
Слідопити завмерли.
Бублик повільно моргнув.
Він не був здивований.
Бо він це знав давно.
Тепер лишалося дізнатися…
Що знає Ігор.
І чому він ховався у стозі сіна.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця зниклої Галі, Yana Letta», після закриття браузера.
