Айзек Азімов - Друга фундація

– Звичайно, ваші емоції, – сказав Перший Спікер, – були спричинені у першу чергу дитячими роками, і їх не варто засуджувати – їх варто лише змінити. Знищення Тазенди було неминучим. Альтернативою було би значно масштабніше руйнування всієї Галактики на багато століть. Ми зробили все, що могли, зважаючи на наші обмежені можливості. Ми вивезли якомога більше людей із Тазенди. Ми децентралізували решту світу. На жаль, всіх наших заходів виявилося недостатньо. Багато мільйонів людей залишилося помирати – ви не шкодуєте про це?

– Анітрохи – не більше, ніж про сто тисяч на Россемі, котрі мають померти десь через шість годин.

– На Россемі? – швидко перепитав Перший Спікер.

Він повернувся до Ченніса, який силкувався хоч якось присісти і з останніх сил напружував свідомість. Ченніс відчував, як над ним відбувається запекла дуель двох розумів; потім йому вдалося розірвати невидимі кайдани, і він заговорив:

– Сер, я програв. Він витяг із мене правду за десять хвилин до вашого прибуття. Я не зміг устояти і не виправдовуюся перед вами. Він знає, що Тазенда не є Другою Фундацією. Він знає, що це – Россем.

І кайдани знову замкнулися. Перший Спікер насупився:

– Розумію. І що ви плануєте робити?

– Вам дійсно цікаво? Вам важко осягнути очевидне? Увесь той час, поки ви читали мені проповідь про природу емоційного контакту – увесь той час, поки ви кидали в мене такими словами, як «манія величі» та «параноя», я працював. Я зв’язався зі своїм флотом і віддав йому накази. Через шість годин, якщо я з якоїсь причини не скасую їх, вони мають бомбардувати весь Россем, за винятком цього самотнього селища та місцевості на сто квадратних миль навколо. Завершивши свою роботу, вони потім висадяться тут.

У вас є шість годин, а за ці шість годин ви не зможете ні придушити мій розум, ні врятувати всіх інших на Россемі.

Мул розвів руки і знову розреготався, в той час як Першому Спікерові, схоже, важко було осягнути цей новий стан речей.

Він сказав:

– Є якась альтернатива?

– А чому тут узагалі має бути якась альтернатива? Я впевнений, що жодна альтернатива мені вже нічого не дасть. Хіба я повинен турбуватися про життя цих людців на Россемі? Хоча… Загалом, якщо ви дозволите моїм кораблям приземлитися і дасте можливість установити над усіма – всіма людьми Другої Фундації – мій психічний контроль, то я можу скасувати свій наказ про бомбардування. Це було би незле – мати під своєю владою стільки людей із високим інтелектом. Але, знову ж таки, це вимагатиме від мене значних зусиль, і, можливо, воно взагалі того не варте, тому я не дуже прагну, щоб ви на це погоджувалися. Що скажете, Другий Фундаторе? Яку зброю ви маєте проти мого розуму, який принаймні не слабший від вашого, і проти моїх кораблів, потужних настільки, що вам і не снилося?

– Що я маю? – повільно повторив Перший Спікер. – Що ж, нічого, за винятком маленького зернятка, такого маленького зернятка істини, яким ви поки що не володієте.

– Говоріть швидше, – засміявся Мул, – і зрозуміліше. Скільки б ви не викручувалися, але цього разу вам уже не викрутитися.

– Бідний мутанте, – сказав Перший Спікер, – мені нема з чого викручуватися. Спитайте себе, чому Бейла Ченніса відправили до вас як приманку – Бейла Ченніса, котрий хоч молодий і хоробрий, але поступається вашому психічному впливу, як і оцей ваш сплячий офіцер, Ген Прітчер. Чому не полетів я чи інший з наших лідерів, які могли би з вами позмагатися як рівня?

– Можливо, – пролунала самовпевнена відповідь, – ви були не настільки дурними, бо ніхто з вас не може зрівнятися зі мною.

– Справжня причина логічніша. Ви знали, що Ченніс – громадянин Другої Фундації. Йому бракувало здібностей, щоби приховати це від вас. Ви також визнали, що сильніші за нього, і тому не боялися грати за його правилами, і з цієї причини полетіли за ним, як він того і хотів, щоб перехитрувати його. Якби я полетів на Калган, ви вбили б мене, бо я становив справжню загрозу, а якби я уник смерті, приховавши від вас свою справжню особистість, то не зміг би заманити вас у космос. Заманити вас могло лише усвідомлення неповноцінності суперника. А якби ви залишилися на Калгані, то вся сила Другої Фундації не змогла би вам зашкодити, бо там вас оточували ваші люди, ваша військова техніка і ваша психічна сила.

– Моя психічна сила і зараз зі мною, крутію, – сказав Мул, – і люди з технікою теж не надто далеко.

– Ваша правда, але ви не на Калгані. Ви у королівстві Тазенда, що було логічно подане вам як Друга Фундація, дуже логічно подане. Його потрібно було подати саме таким, бо ви – мудра людина, Перший Громадянине, і керуєтеся лише логікою.

– Дійсно, і це була короткочасна перемога з вашого боку, але в мене ще досить часу, щоб витягти правду з вашої людини, Ченніса, і достатньо мудрості, щоб розуміти, що така правда може існувати.

– Але у нас, мій недостатньо проникливий друже, вистачило розуміння, що ви можете зробити ще один крок, і до цього кроку ми підготували Бейла Ченніса.

– Найімовірніше, що це не так, бо я обскубав його свідомість, наче курку. Він тремтів переді мною, оголений і відкритий, і коли він сказав, що Россем – Друга Фундація, це було правдою, бо я проник настільки глибоко, що навіть крихітна брехня вже не змогла би сховатися у найменшій із-поміж його звивин.

– Це правда. І тим краще це підтверджує наші прогнози. Бо я вже сказав вам, що Бейл Ченніс був добровольцем. А знаєте, на що він погодився? Перш ніж залишити нашу Фундацію, щоб летіти на Калган, він погодився на дуже радикальну психічну операцію. Як ви вважаєте, цього вистачило, щоб вас обдурити? Ви гадаєте, що якби розум Бейла Ченніса залишився незайманим, він зміг би обдурити вас? Ні, Бейл Ченніс добровільно дозволив себе обдурити, з міркувань необхідності. Аж до найглибшого закутка свого розуму Бейл Ченніс щиро вважає, що Россем і є Другою Фундацією.

І ось уже три роки, як ми, Друга Фундація, створили тут подобу так званого королівства Тазенда, тому що чекали на вас. І нам це вдалося, чи не так? Ви проникли на Тазенду і, крім того, на Россем – але далі ви вже не змогли би пройти.

Мул схопився на ноги:

– То ви смієте стверджувати, що Россем теж