Ірина Кузьменко - Місто грішних душ, Ірина Кузьменко

До неї підійшла Марина, тримаючи в руках бокал, і, щоб не перекрикувати гучну музику, на вухо промовила:

— Гей, сестричко, розважайся! — подавши їй бокал, додала: — Пий, це лише коктейль!

Серена нерішуче надпила й скривилася. Марина засміялася й, присівши поряд, взяла інший бокал і, підморгнувши, промовила:

— Тобі буде весело, крихітко!

Серена допила коктейль і, відвернувшись, взяла куртку й вже збиралася йти. Піднявшись, відчула легке запаморочення й присіла. Перед очима все поплило, серцебиття прискорилося. Від гучної музики відчула сильний біль у скронях.

— Скоро ці неприємні відчуття прийдуть, і тоді розважимося, — прошепотіла на вухо Марина й, відсторонившись, допила свій коктейль і, спостерігаючи за сестрою, посміхнулася.

— Марино, що зі мною… відбувається? — важко дихаючи й відчуваючи, як її тіло мліє, промовила Серена.

Через кілька секунд Марина пішла до барної стійки. Підсівши до чоловіка, підморгнула йому й, озирнувшись, щоб упевнитися, що Серена нікуди не пішла, промовила:

— Скоро вона буде твоя.

Чоловік кивнув і, діставши з кишені пігулки, дістав одну. Марина, схилившись, провела язиком по його долоні й підхопила пігулку.

— Хороша дівчинка! — посміхнувшись, промовив чоловік.

Марина повернулася до сестри, зняла з неї шкіряну куртку й допомогла піднятися.

— Розважимося, крихітко?

— Куди ти мене ведеш? — запитала Серена.

Марина взяла її за руку й повела на танцпол.

Серена відчула прилив адреналіну. Він розтікався по її венах, і згодом вона піддалася спокусі. Танцюючи посеред танцполу в колі незнайомих людей, вона вже не могла контролювати себе. Була лише музика, рухи та оманливе відчуття свободи. І навіть не підозрювала, що за нею слідкують. І це був не один чоловік…

Лука й Ісаак зайшли в клуб. Чоловіки озирнулися, й Ісаак, хмикнувши, голосно промовив:

— Друже, ти привіз мене в це так зване чудове місце розпусти й розповсюдження наркоти, щоб показати всю красу нічного життя Акройда?

Лука мигцем поглянув на Ісаака й пішов уперед. До нього підійшов його охоронець і доповів ситуацію. Лука кивнув і оглянувся до Ісаака.

— Дівку мені на ніч хочеш зняти? — запитав Ісаак і озирнувся довкола.

— Ми тут у справі! — відрізав Лука.

Серена не розуміла, що відбувається. Гіркі сльози стікали по її щоках. Вона благала чоловіка зупинитися, утім, навіть не було сил відштовхнути його.

— Та замовкни, ти! Досить ревіти! — закричав чоловік і ляснув її по щоці.

Серена поклала долоню на щоку й почала відступати. Але куди тікати? Вона була замкнена в кімнаті з незнайомцем. Тіло тремтіло від жаху. Ноги не слухалися її, і вона, зачепившись, впала на підлогу. Чоловік голосно зареготав і, схилившись над нею, схопив її за горло й поцілував. Відчувши на своїх вустах його губи, дівчина почала викручуватися, і він сильніше стиснув її за горло. Відсторонившись лише на кілька секунд, схопив її за руку й, скинувши з неї шкіряну куртку, кинув на ліжко.

— Я за тебе заплатив, крихітко! Тому будь слухняною!

Він навис над нею і розірвав сукню. Серена закричала. Він поклав долоню на її губи й, схилившись, почав цілувати її шию. Вона скривилася й заплющила очі. Коли чоловік відсторонився, щоб розстібнути застібку на штанях, Серена розплющила очі. Вже не думаючи про наслідки та неминучі події, підвелася на ліктях і ногою вдарила чоловіка в пах. Він загорлав і вдарив дівчину в обличчя.

Раптово двері з грохотом відчинилися, і в кімнату увірвалися чоловіки. Серена миттєво перекотилася з ліжка й впала на підлогу. Вона відповзла до кутка й, схилившись боком об стіну, закрила голову руками.

Лука, схопивши чоловіка, почав його бити. Ісаак через кілька хвилин відтягнув Луку й промовив:

— Гей, друже, вгамуйся! Невже заради якоїсь дівки ти готовий вбити чоловіка, який хотів лише розважитися з…

— Не смій так говорити! — Лука скинув жакет і віддав Ісааку. — Відвези дівчину в лікарню.

Ісаак, взявши його жакет, хмикнув.

— Божевільний, — захитав головою. — Хто вона? — оглянувся й поглянув на дівчину, яка тремтячи продовжувала сидіти в кутку.

— Донька прокурора, — відповів Лука й, доки чоловік не втік, знову схопив його за виворот і вдарив у щелепу. — А ти, покидьку, все мені розповіси!

— Я лише… купив її! — захникав чоловік і сплюнув кров на підлогу.

Лука схопив його за лікоть і потягнув із кімнати.

Ісаак підійшов до дівчини й, схилившись над нею, промовив:

— Гей, донько прокурора. Як ти?

Дівчина стрепенулася й, піднявши голову, поглянула на чоловіка.

— Благаю, не чіпайте мене! — хриплим голосом промовила Серена.

Ісаак хмикнув і, подавши руку, сказав: