Інна Романова - Мій випадковий чоловік, Інна Романова
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Абсолютно ні, з чого б це? - фиркнула я і розвернулася в бік Олі, яка, до речі, до цих пір мене не побачила.
- А виглядало дуже навіть схоже, - нахабно продовжував незнайомець, - У мене, до речі, зараз немає подружки, хочеш, можемо сходити випити по коктейлю, познайомимося ближче.
Хлопець підійшов практично впритул до мене і нахилився:
- Ти мені теж сподобалася. Дуже граціозна і витончена, як раз в моєму смаку, - прошепотів він мені на вухо злегка хрипким голосом, від якого табун мурашок пройшовся по тілу і стало важко дихати ...
Зізнаюся, незнайомець мене схвилював, тіло дуже яскраво реагувало на нього.
Я відсунулася, гордо підняла підборіддя і відповіла:
- Не сьогодні, ковбой. Зараз у мене інші плани.
Змахнула головою і вдарила його своїми білявим волоссям, різко розвертаючись в сторону подруги, та навіть не озираючись на нахабу.
Ну ні. Наші так просто не здаються на милість переможця! Ще пограємо!
- Оля! - нервово скрикнула, дівчина мене помітила і п'яна посмішка заграла на її обличчі, зовсім така п'яна... Це мені її тягти доведеться, чи що? - Оль, пішли давай. Ти вже сьогодні досить погуляла, пора спати.
- Не хочу!
Подруга все ж злізла з колін Богдана і похитуючись перейшла в мої обійми.
- Я вас проведу, - Богдан теж встав з-за столу, взяв Олю на руки і ми пішли в сторону виходу.
- Гей, красуне, куди ж ти? - кричав мені в спину вже знайомий баритон.
Фігушки! Ігнор - наше все. Роздягала очима, кажеш? Ще подивимося хто кого.
Костя Костомаров
Дівчина вже пішла, а я все не міг викинути її з голови.
Коли підійшов до нашого столика, відразу звернув увагу на незнайомку з прекрасною і тендітною фігурою, вона була маленька, витончена і дуже жіночна.
Копиця білого волосся розсипалася по плечах і закінчувалася на середині спини, попка, обтягнута чорними лакованими штанами розбурхувала кров і думки. При маленькому зрості вона володіла на диво довгими ногами, тонкою талією. Прекрасне тіло!
Але коли вона обернулася я аж зойкнув на мить - її очі мене зачарували, м'які і повненькі губи відразу захотілося поцілувати, волосся так і манило заритися в нього носом. І погляд ... Зухвалий, прямий і з викликом.
Дуже, ну дуже цікава штучка!
Підійшов до неї ближче, нахилився і, відчувши аромат її парфумів і шкіри, відчув сильне збудження. Аж до болю.
Але вона не така проста, яскрава дівчина, махнула волоссям, зиркнула очима і юркнула від мене.
Ну нічого, подружку знаємо, знайдемо і тебе.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій випадковий чоловік, Інна Романова», після закриття браузера.