Віктор Васильович Савченко - Нестор Махно

Серед звільнених були й анархісти Махно та Аршинов. У кінці березня 1917-го Махно приїхав до рідного села, де його захоплено зустріли земляки як «заслуженого революціонера». На хвилі революції влада у волосному центрі перейшла до виборного Комітету громадського порятунку, до складу якого увійшов Махно як голова Селянської спілки Гуляйпільської волості. Махно став головою місцевих рад та очолював майже всі виборні організації села: земельний комітет, профспілку металістів та деревообробників, районну міліцію, лікарняну касу.

Користуючись хаосом у країні під час заколоту Корнілова, суперництвом політичних блоків в Україні, Комітет захисту революції Гуляйполя, очолюваний Махном, ухвалив рішення про роззброєння буржуазії та ліквідацію майнових прав на фабрики та на землю. Анархісти озброїли робітників Гуляйполя, роззброїли кількох офіцерів, вигнали чиновників. Ті ж представники буржуазії, що залишилися, виплатили велику контрибуцію. Влада у Гуляйполі переходить до ради та Комітету захисту революції, тобто до Махна. З’їзд рад Гуляйпільського району, що відбувся у вересні 1917 р., закликав ігнорувати будь-які вказівки Тимчасового уряду, Центральної ради і перебрав усю повноту влади у волості на себе. На півдні Російської республіки було створено маленьку безвладну державу із населенням до 40 тис. — Гуляйпільську комуну.

На початку січня 1918 р. більшовики Олександрівська оголосили повстання проти Центральної ради, закликавши на допомогу анархістські загони Махна та Никифорової (близько 400 бійців). Було створено ревком, куди крім більшовиків та лівих есерів увійшли анархісти: М. Никифорова (товариш голови) та Н. Махно. У січні 1918-го махновці брали участь у боях за Олександрівськ, які закінчилися встановленням влади Рад. Через кілька днів Махно вийшов зі складу ревкому з міркувань несумісності його анархістських поглядів з діяльністю ревкому.

19 лютого німецькі та австро-угорські дивізії, за згодою з Центральною радою, почали наступ у глиб України. Загальна чисельність військ, що наступали, становила 450 тис. вояків. Так званий радянський уряд України не мав жодних шансів протидіяти наступу і на початку березня 18-го переїхав до Полтави, потім — до Катеринослава, а в липні остаточно зник, як і сама та влада, яка була ним керована. Махно та гуляйпільські анархісти не визнавали жодних угод з німецьким імперіалізмом. 3 квітня 1918 р. Катеринослав був окупований австро-німецьким військом.

На початку квітня 18-го німецько-австрійські війська опинилися поблизу Гуляйполя. Махно отримав від більшовиків 3 тис. гвинтівок, 11 вагонів набоїв та 6 гармат. До Гуляйпільського полку самооборони зголосилася тисяча охотників. Командиром полку було обрано колишнього офіцера А. Волоха, Махно став начальником штабу полку. Махно подався на ст. Волноваха до штабу командувача Червоної армії — за вказівками з приводу оборони. У цей час Гуляйпільський полк відмовився іти на фронт, заколотники роззброїли анархістів полку. Наступного дня до Гуляйполя увійшли частини австро-угорського війська. Каральний загін спалив батьківську хату Махна, розстріляв Несторового брата — Омеляна. Нестор від’їхав до Царицина, потім подався до Астрахані. Півмісяця Махно працював у місцевому агітвідділі, спілкувався з анархістами, співпрацював у їхній газеті «Мысли самых свободных людей». У цій газеті під своїм прізвиськом Скромний Махно вмістив свого першого друкованого вірша.

У червні 1918 р. Махно дістався до Москви, де сподівався знайти відповідь на важливе для себе питання про майбутнє анархістського руху, мріяв знайти підтримку ідеологів та «напівбогів» анархізму. Однак те, з чим він зіткнувся в анархістському середовищі столиці, він назвав «розвалом», «балаканиною», «паперовою революцією». Анархісти вважали, що Жовтневий переворот є лише щаблями на шляху до справжньої анархічної революції — «третьої революції». Ця революція мала знести диктатуру більшовиків, як і владу взагалі, та встановити анархічний комунізм. «Мирне співіснування» більшовиків з анархістами було припинене в ніч на 12 квітня 1918 р., коли загони ВЧК силою роззброїли анархістські загони. Втрати анархістів у вуличних боях у Москві, а також після розстрілів на місці становили близько 100 людей. У Радянській Росії анархістів відсунули від будь-якого впливу на уряд, їм перешкоджали вести пропаганду в масах.

У Москві Махно із захопленням слухав лідерів-теоретиків анархізму, зустрічався зі своїм другом П. Аршиновим. Велике враження на майбутнього батька справила зустріч із Петром Кропоткіним — старійшиною російських анархістів. Зустрівся Махно і з комуністичними лідерами В. Леніним та Я. Свердловим. За розпорядженням Леніна В. Затонський (член Всеукраїнського бюро з керівництва повстанською боротьбою) зробив Махнові фальшивий паспорт громадянина Української держави Івана Шепеля — колишнього офіцера-фронтовика, вчителя, видав невелику суму грошей, революційну літературу, дав інструкції, як перейти український кордон. 12 червня 1918 р. Махно сів на потяг Москва—Курськ. У Курську Махно зустрів свого товариша, анархіста Олексія Чубенка. Махно з Чубенком вирішили разом пробиратися додому. Діставшись до нейтральної зони, Махно начепив погони штабс-капітана, а Чубенко — погони прапорщика, що дало їм можливість проїхати від Бєлгорода до ст. Лозової. За 20 верст від Гуляйполя Махно й Чубенко зіскочили з потяга і розчинилися в степу.

У травні 1918 р. в Україні запалало полум’я селянського повстання. Реакційна внутрішня політика гетьманського уряду, повернення поміщиків, найрізноманітніші реквізиції в селах, ліквідація демократичних інституцій, панування іноземного війська та гостре відчуття національного приниження сколихнули український народ. Каральні загони мордували село, відбирали збіжжя, влаштовували розстріли й показові побиття непокірних. Переховуючись у селі Рождественка, Нестор сповістив про свою появу на батьківщині близьких людей.

У середині липня 1918-го Махно таємно відвідує Гуляйполе, де утворює ініціативну групу для підготовки повстанської боротьби та рухливі терористичні групи для нападів на маєтки та підрозділи гетьманської варти. У подальшому планувалося напасти на Гуляйполе, захопити село і надрукувати там відозву про початок повстання. Махно поєднував у собі непересічну хоробрість та артистизм, що виявлялось у напівтеатралізованих дійствах. Вирішивши підірвати австрійський штаб у Гуляйполі, Махно з І. Лютим переодяглися у панночок, сховавши під спідницями бомби. Але підірвати штаб так і не вдалося, бо першого разу він був порожній, а наступного дня біля нього були жінки й діти, і Махно відмовився від плану, вважаючи, що від нього можуть загинути невинні.

Після нападу на філію банку Махно мав 28 тис. карбованців. За 4 тис. карбованців у селян було придбано кулемет, який встановили на трофейному тарантасі, запряженому четвіркою коней. Так у серпні 1918 р. у світі з’явився новий вид озброєнь — тачанка. На тачанці було піднято чорний прапор, на якому майоріли слова «СТРАШНА СМЕРТЬ БУРЖУЯМ — ВЕСЕЛЕ ЖИТТЯ БІДНЯКАМ».

Уникаючи переслідувань, Махно подався у Дніпровські плавні. Звідти він вів партизанську боротьбу та приєднав до свого