Володимир Опанасович Обручев - В нетрях Центральної Азії

— Знаю, знаю, — відповів консул. — Але я думав, що ви поправились за літо і зможете поїхати. Не так вже далеко, — в сусідні гори.

— Я й на коня вже не вилізу, Сергію Васильовичу! Навіть на заїмку, зовсім близько від міста, в тарантасику їжджу. В гори ним не поїдеш. І спати можу лише на теплому кані, в наметі не засну, цілу ніч буду охати та стогнати! Де вже мені їздити, наїздився!

— Дуже шкода, Хомо Капітоновичу! Саме тепер ваші знання тутешніх гір дуже пригодилися б. А чи не повернувся з Урги ваш компаньйон Лобсин? Адже він теж знавець нашого краю.

— Ні, ще не повернувся. Взимку через прочан надіслав мені листа. Ще на рік вирішив залишитись в Урзі, — він для нашого консула тібетські книжки перекладає.

— А на кого ви змогли б вказати професорові з тутешніх бувалих людей як на провідника і перекладача?

Кукушкін задумався.

— А ось татарин Мусін підійде. Він по наших горах багато їздив, підряди в російсько-китайської компанії брав, вугілля, ліс, борошно возив на їхні рудники.

— А які він мови знає?

— По-киргизьки добре розмовляє, монгольської, правда, не знає. Але в наших горах здебільшого киргизи живуть.

— Я вже послав його до професора допомогти в купівлі коней. А чи не зможете ви професорові вказати, що знаєте про тутешні багатства, про золото, вугілля, асфальт, про стародавнє місто. Він цим дуже цікавиться.

— З задоволенням, все, що зможу. Увечері зайдіть до мене, пане вчений, я приготую записку і покажу вам свою рукописну карту. А Мусін знає дороги до всіх цих місць.

Соков поговорив ще з Кукушкіним про його заїмку і сад, потім ми попрощались і повернулись до консульства. Ввечері я відвідав ще раз шукача скарбів, одержав список відомих йому родовищ золота, вугілля та асфальту і навіть з їх оцінкою, досить фантастичною, «як мені здалося. Він показав мені і свою карту. Гори були нанесені на ній за китайським методом у вигляді маленьких конусів один коло одного в напрямку їх довжини. Були показані і дороги, і родовища, але масштабу не було, і віддалі вказані приблизно вздовж доріг у верстах. Цю карту він погодився дати мені до наступного ранку, і я встиг її скопіювати. Як додаток до списку, вона була корисна для орієнтування.

Консул під час наших побачень у справах і за обідом розказав мені ось що про Кукушкіна.

Хома Капітонович родом з Алтаю, куди його батько був засланий у справі декабристів, менш визначних і тому не удостоєних заслання на каторжні роботи в Нерчинський край. Оселившись у мальовничій долині ріки Бухтарми, він одружився з торгоуткою монгольського племені, від якої його син успадкував монгольські риси і знання мови. Батько завів там пасіку і маральник, проте в нього було багато вільного часу для читання і роздумів. Він дав своєму єдиному синові добру освіту, привчив його до читання книжок з природознавства і про подорожі, які одержував з батьківщини. Хлопчик допомагав йому в роботах, в догляді за бджолами і маралами, восени супроводив його в Семипалатинськ, куди вони сплавляли по Іртишу партію мёду і маральних рогів, звик до пересування, до спостереження явищ природи. Коли батько помер, Хомі було під двадцять років; його мати з двома дочками продала пасіку та маральник і поїхала на батьківщину, до озера Маркаколь, повернулась до кочового життя, за яким тужила в селі.

Хома влаштувався прикажчиком в Усть-Каменогорську в купця, що торгував крамом у Монголії, став у нього підручним і звик до мандрівок. Але висиджування в крамниці весною і влітку залишало багато вільного часу, і він не кинув читати книжки, які брав у бібліотеці, а в купця вів усе листування та звітність. Через кілька років він перебрався у Чугучак, де служив також перекладачем в консульстві при розгляді торгових справ між монголами і китайцями.

— Через це я його добре знаю, — зауважив консул Соков. — Він освічена людина, бере в мене газети й журнали, які я одержую, а сам купує книжки, коли їздить в Семипалатинськ за крамом, навіть виписує їх з Москви. На старому руднику в горах він відкопав золото, забуте під час дунганського повстання, поставив собі будиночок, який ви бачили, сам розвозив крам по монгольських улусах і монастирях з допомогою молодого монгола[2], що втік хлопчиком з буддійського Монастиря, куди батько віддав його в науку до лам. Хома його виховав і навчив навіть російської мови, удвох вони здійснили вже багато подорожей, під час яких займались також розшуками різних скарбів в руїнах стародавніх міст. З моєю допомогою Хома відсилав свої знахідки в музеї Петербурга і Москви і став знавцем цих старожитностей буддійського культу і китайської старовини взагалі.

Через кілька днів я спорядив свій караван і поїхав у гори на південь від Чугучака, повернувся звідти в липні і вирушив через північні гори в Зайсан, де й закінчив на цей раз експедицію, не побувавши ще раз в Чугучаці. Список і карта Кукушкіна майже не торкались тієї частини Джунгарії, яку я вивчив цього року..

На початку літа 1906, р. я знову приїхав у Чугучак, щоб продовжити дослідження вже в тій частині Джунгарії, яка була на карті Кукушкіна. У консула я спитав, як він поживає.

— Кукушкін помер цієї весни, — повідомив Соков. — Перед смертю він викликав мене і передав товстий зошит з описом своїх подорожей. Останні роки він весь час писав їх, згадуючи старе.

«Візьміть цей твір, — сказав мені старик, — дружина моя по-російському не письменна, і в неї зошит пропаде. А ви, можливо, знайдете в ньому цікаві речі, виправите і надрукуєте розповіді про те, як Хома Кукушкін в пустинях Азії шукав і знаходив скарби. Адже я більше виходив глибину Азії, ніж генерал Пржевальський, хоча не побував у Лхасі, столиці Тібету, куди й Пржевальського не пустили. А різних скарбів я вивіз немало, як ви добре знаєте».

Записки Кукушкіна зацікавили мене, я взяв їх у консула, проглянув і знайшов, що, літературно опрацювавши, їх можна опублікувати. В них було багато відомостей про природу, людей і пригоди шукача скарбів у різних частинах обширної Внутрішньої Азії.

Можливо, що він дещо вигадав, дещо прикрасив, відновлюючи з пам'яті зустрічі і події за двадцять років свого мандрування.

Я сказав Сокову свою думку про записки Кукушкіна.

— Візьміть їх з собою, — сказав він. — Ви досвідчений мандрівник і вмієте описувати свої спостереження, як показують ваші праці. А я, крім консульських донесень в міністерство і протоколів розгляду торгових