Iryna Shashkova-Zhuravel - Папуги Замість Ворон, Iryna Shashkova-Zhuravel

— Лідія Михайлівна, матір Тетяни, була невтішна, кричала від розпачу. Вона проклинала мене і моїх нащадків, щоб ми ніколи не доживали до п’ятдесяти років — її Таня не встигла перетнути цей рубіж, — з болем у голосі мовив Олександр.

— Шкода Тетяну... Але нічого вже не зміниш. Сідай їсти, — відрізала Валентина, беручись розкладати по тарілках рибні котлети.

Після того випадку дід Вікторії став ще вимогливішим до себе. Надалі він чув лише слова вдячності від врятованих пацієнтів та їхніх родичів, а трагічна подія того червневого дня поступово почала блякнути в пам’яті.

Минуло сім років. Олена, мати Вікторії, добре навчалася в останньому класі школи й готувалася до вступу в університет у Києві. Олександр і Валентина пишалися донькою та підтримували її прагнення стати перекладачкою.

Одного дня, готуючи сніданок разом із матір’ю на кухні, Олена помітила, що світло почало блимати.

— Татку, здається, лампочка перегоріла. Поки ти вдома, заміни її, будь ласка! — гукнула батька дівчина.

— Іду, доню! — Олександр негайно заходився шукати нову лампочку у шухляді.

Для полагодження освітлення Оленчин батько став на стілець, та вже за мить голосно зойкнув і впав. Як з’ясувалося пізніше, світло блимало не через перегорілу лампочку, а через затоплення кухні сусідами. Візуально цього ще не було помітно через товсті стіни, проте вода вже дісталася проводки, яку необачно схопив бідолашний хірург. Падаючи зі стільця, Олександр сильно вдарився головою об гострий край стільниці. На жаль, цей удар став фатальним.

На похороні сорокадев’ятирічного хірурга, міцно обіймаючи єдину доньку Олену, Валентина згадала слова покійного чоловіка про лихе напуття сусідки Лідії Михайлівни.

— Невже батько загинув через прокляття тої старої відьми? — з відчаєм схлипувала жінка.

— Не вигадуй, мамо. Це просто трагічний випадок, спричинений недбалістю сусідів, які нас затопили, — Олена зусиллям волі трималася й намагалася підтримати матір.

Олена назавжди запам’ятала слова Валентини, що трагедія, яка сталася з Олександром, могла бути наслідком прокляття.

Після втрати батька дівчина швидко подорослішала. Невдовзі переїхала до Києва та залишилася там жити. Успішно закінчила навчання в університеті за спеціальністю «Романо-германська філологія» та стала працювати на кафедрі.

З настанням доби підприємництва молода жінка знайшла себе в бізнесі. Вона успадкувала від батьків сильний характер, і в найскладніші періоди життя згадувала тата, відомого хірурга, подумки повторюючи: «Ти дочка Олександра і зможеш усе!».

У розмовах зі своєю донькою, Вікторією, яку виховувала самотужки, Олена іноді жартома згадувала про прокляття, що могло завадити їй дожити до п’ятдесяти років. Та Вікторія, бачачи перед собою сильну та квітучу матір, не сприймала це серйозно.

Якось рано-вранці одного зловісного дня дорогою до іншого міста Олена задрімала за кермом. Її автівка з’їхала з дороги та врізалася в дерево. Як і її батько, вона загинула у віці сорока дев’яти років.

Після втрати матері юна Вікторія, студентка, залишилася зовсім сама. Її бабуся Валентина відійшла у вічність незадовго до доньки, перед тим лишивши останню настанову:

— Одягніть мене гарно, бо я йду до Сашка.

Розповівши тривожну й болісну історію про давнє прокляття, яке, ймовірно, забирало життя її рідних, Вікторія відкинула назад своє розкішне світле волосся й перевела погляд на чорно-білого кота Панду, що спокійно спав на руках у Марини.

— Дуже класний у вас кіт. А от я не можу завести домашню тваринку... Та й заміж виходити теж не можу. Це було б безвідповідально з мого боку, адже мені залишилося зовсім мало до п’ятдесяти.

Марина уважно слухала Вікторію, не відводячи погляду. Коли їхні очі зустрілися, її раптом охопило пронизливе відчуття холоду, а у скронях відгукнувся пульсівний біль. На мить перед її внутрішнім зором з’явилося тривожне видіння — зловісні ворони метушилися на звалищі.

— Я тебе почула. І поки ти розповідала — дещо побачила. Якось відіб’ємося від цих прокльонів, — сказала провидиця й міцно стиснула руку Вікторії.

— Не хвилюйся, Маринка справді сильна, усе буде гаразд, — щиро підтримав Святослав, ледве стримуючи сльози від почутої історії.

— Знаєте, чим я себе заспокоюю? — пожвавішала Вікторія. — Думкою, що хоч моя мама і дідусь обоє не дожили до п’ятдесяти років, їхнє життя було яскравим і насиченим.

— І в тебе, Вікусю, усе складається добре, — намагався підбадьорити кохану Олег. — Маєш дорослого успішного сина й власні професійні досягнення.

— Ти хочеш сказати, що я вже все зробила у житті й тепер можу спокійно готуватися до останнього шляху? — грайливо посміхнулася Вікторія.

Марина щиро співчувала гості й пообіцяла зробити все можливе, аби змінити негативну енергетичну програму, що тяжіла над родом покійного хірурга Олександра.

— Поки що мені потрібні світлини: твоя і твого сина Владислава. І, будь ласка, надішли мені фото твоєї мами й діда, — задумливо попросила молода відьма.

Провидиця не стала повідомляти Вікторії, що відчула надзвичайно сильне прокляття, яке їй не під силу зняти. Вона вирішила звернутися до жінки, яка багато десятиліть тому в стані розпачу його наклала й прирекла цілий рід.