Yevhenii Nahornyi - ''друзі'', Yevhenii Nahornyi

Шкільні дні минали швидко. Уроки, домашні завдання, вечірні посиденьки під дубом чи біля річки — усе було знайомим, звичним. Але Олесь почав помічати, що дивиться на Марію інакше. Її рухи, її голос, її усмішка — усе це раптом стало важливим, необхідним. Він ловив себе на тому, що хоче бути ближче до неї, розповідати їй про свої мрії, слухати її. Тарас, здається, теж змінився. Його жарти стали м’якшими, коли він говорив із Марією, а погляд — уважнішим. Олесь намагався не думати про це, але в глибині душі відчував, що їхня дружба стоїть на краю прірви.