Zhi Suymi - Алаґарда. Скорочена історія, Zhi Suymi

- Це кінець?
Дівчина із побляклими очима, в котрих ще колись радісно жевріло життя, сиділа біля кволого вогнища підставивши долоні, аби отримати хоча б дрібну краплину рідкого тепла. Тільки крижаний вітер, від нелюдського холоду якого всередині здригалися кістки, першим його підхоплював та невблаганно забирав із собою вдалечінь. Воно точно не буде горіти довго. Ось, уже тліє…
Навколо них звідусіль невпинно сипався сніг. Поглиблення у землі рятувало від завірюхи, яка свистіла у вухах та обпалювала лице, але не від білосніжної, лютої хуртовини, котра встелялася навколо і поміж них. Лапаті сніжинки, що нагадували справжні коштовні кристалики осідали на одяг, але навіть і не думали танути.
Далі цієї ями здавалося, що світу не існувало. Посірілий туман густий, непроглядний, хоч око виколи; ніби тяжкі, загрозливі хмари з неба повалилися. Чи то можливо самі небеса рушили вниз?
- Не знаю, Сяво*, не знаю.
Навпроти неї сидів чоловік, але скоріше навіть ще зовсім юний хлопець. Сидів, схрещуючи руки на колінах та схиливши голову, весь час мовчав.
Довго тривала тиша. Доти, доки він тяжко не видихнув:
- Але ж мали знати, що так вийде.
Сява в’їдливо хотіла щось сказати грубе, непристойне, але подавила в собі це бажання.
- Ти ж пам’ятаєш як усе починалося?

*  Сява (з кит. 夏娃, Xiàwá — «Єва») — у біблійній традиції перша жінка, створена Богом, праматір людства.