Страгозорый - Небезпека у лісі! {оушен}, Страгозорый

    Спочатку мені здалось, що мене ось-ось повинно знудити. Шлунок викручувало так, наче я колись зіжрав ту квітку, і зараз вона намагається захопити мій розум. По тілу йшли неприємні спазми а у роті було не дуже приємний, трохи солений присмак. Але мене так і не нудило, хоча вже через десять хвилин після того, як це все почалося, я молився, щоб це нарешті відбулося і я перестав ось так страждати.

    Коли відчуття нудоти нарешті пройшло, і я вже почав гадати, що все пройшло, голова різко і при цьому дуже сильно заболіла. Я ледь втримався від того, щоб не загорлати, хоч вдома я й один, тому ніхто не почує. Але я намагався триматися, щоб не виглядати слабким.

    Я не помітив, як іпостась почала поступово намагатись взяти наді мною гору. Я довго намагався їй якось протистояти, бо це якось не входило в мої плани. Навіть декілька разів вдарився боляче о стіни, сподіваюсь, що це якось уповільнить або допоможе мені зупинити захоплення мого тіла.

     Нажаль, довго я не протримався, досвіду в цій справі просто не вистачило. Тому довелося «відійти на другий план», даючи демону усередині повну - або може й не таку вже й повну, не знаю, - владу над тілом. І зараз мені залишалося тільки слідкувати.

     В думках підмітив, що треба буде потім якось навчитися контролювати демонічну іпостась. Бо так не піде. Що, якщо демон візьме наді мною владу, коли це зовсім не потрібно? Треба бути готовим до цього.

    Коли демон почав діяти, я спробував пару разів якось зупинити його. Все ж, надії ще не полишали мене. Але цей чорт, схоже, якось блокує мої сили до потрібного часу. Можливо, так зможу і я з ним. Але як? Треба буде про це ще подумати, та пошукати десь інформацію. Я певен у тому, що хоча б у одній книзі сказано про те, як це робиться. Або ж, нарешті я зможу поговорити з кимось з інших подібних мені, «святкових» демонів.

     І тут, у вас можливо виникне питання - як я - або ж демон, - буду відчувати те, чи погана людина? Усе просто. Біля мого носу знаходиться так би мовити ще по одному з кожної сторони. Я спочатку не помітив їх, бо вони були «закриті» і я гадав, що це просто одна з «особливостей» мого тіла, але зараз не так.

     Завдяки цим двом носам відчуваючи запахи у домі, я міг відчувати й те, частіше за все які емоції вирували у гібриді. Ну а мозок вже сам підказував десь на підсвідомому рівні те, що робив гібрид. Тим паче запах крові я відчуваю, ледь встигаю заходити до якогось. дому.

..

..

..

..

..                            

     Демон змушував мене пахати як мінімум три тижні, якщо не більше - час вже встиг потихеньку перестав рахувати, збившись, - не даючи мені можливості знову взяти власне тіло під контроль. Коли ми нарешті повернулись додому, і демон врешті-решт відпустив моє тіло, я був дуже втомленим. Інколи навіть дихати не хотілося. І звідки він взагалі стільки сил брав? Я ж майже нічого не їв за увесь цей час, доки ось так бігав, наче підстрелений олень... Може, свої сили давав, або взагалі мої давав?

    Так, треба точно якось вчитися брати під контроль другу іпостась, не даючи їй можливості думати, що я так і продовжу їй давати майже повну волю дій ось так. Бо вирветься - наврядчи мене вже хтось зупинить. Тим паче ще невідомо, чи може демон контролювати мої здібності, які не стосуються його самого. Все ж, у нас одне тіло на двох, і все таке інше.