Гуцул - Історія Країни Вовків, Гуцул

Доісторичний період. Кашки, діаохи, колхи

Найдавніший та найдовший період в історії людства називають Кам'яною добою оскільки більшість знарядь того періоду було створено з каменю (також палиць, загострених кісток, гілок, тощо).

В археології цей найдавніший період поділяють на такі проміжки: 

Палеоліт (верхній та нижній) 

Мезоліт 

Неоліт 

Найстаріший слід перебування людини за межами Африки виявлено саме в Сакартвелло - на стоянці Дманісі. Там було знайдено скелет ранньої людини віком 1,6-1,8 млн років. Також це найдавніший слід перебування людини в Євразії (про людей на території Америки та Австралії на той час говорити надто рано). 

Окрім Дманісі, городища епохи палеоліту на території Сакратвелло знайдено також в Кацхі, Лаше-Балта, Чікіані, Цопі. Всі вони є визначними пам'ятками того часу що дійшли наших днів. В городищах жили зазвичай по 20-30 людей. Озброєні первісними битками та сокирами, вони займалися полюванням та збиральництвом. Значну роль відігравало також використання вогню на якому смажили їжу. 

Первісні люди оселялися і в високогірних районах, в  Джавахетському нагір'ї (2400 м.), Цона (2100 м.), Кударо (1600 м. над рівнем моря). Проте, кінець нижнього/початок верхнього палеоліту знаменувала значна подія - Льодовиковий період. Первісні люди покинули високогірні райони та спустились на рівнини. На території Грузії вони залишили сліди в печерах і скалах Девісхврелі, Сакажіа, Мгвіме та інших. 

На кінець верхнього палеоліту (12-10 тис.років до н.е.) люди на території Сакартвелло, подібно до цивілізацій Месопотамії (Тигр і Єфрат), Індії (Інд), Китаю (Янцзи та Хуанхе) жили загалом біля річок Ріоні та Квіріла. Подібне розташування в басейнах річок загалом характерне для всіх значних спільнот людей раннього періоду, оскільки це давало значну перевагу в отриманні харчів, а часто було і необхідною для того умовою.  

В той період люди навчились створювати ножі та інші предмети з обсидіану. 

Тоді-ж люди перейшли від первісного стада до родових об'єднань. Для того періоду характерний матріархат оскільки чоловіки йдучи на полювання могли не вертатися доволі значний період часу, всі соціальні ролі відігравали жінки. 

Саме в цей період виникає релігія. На Кавказі, як вважають, був поширений культ медведя з яким пов'язане і первісне мистецтво. 

В період мезоліту (8-6 тис.років тому) льодовики почали танути, предки картвелів зайнялись освоюванням гірських районів. Вони почали розвивати землеробство та скотарство у зв'язку з чим стали незалежними від полювання. Також в той період поширюється та розвивається гончарство, ткацтво, створення глиняного посуду. Завдяки цьому всьому чисельність населення суттєво виросла. 

Пам'ятки тих часів часто зустрічаються на території Західної Сакартвелло: Анасеулі, Апіанча, Кістрікі, Кобулеті і т.д. 

З епоху неоліту людина розселилася на території вже Східної Сакартвелло під іменем Шулавері-шомутепінської культури. 

Енеоліт на території Грузії настав 4-3 тис.рків до н.е. Це пов'язане з тим що людина навчилася обробляти метали, першим з яких стала мідь. В той період люди одночасно застосовували і мідні і кам'яні знаряддя.  

В другій половині 3-го тисячоліття до нашої ери на території Сакартвелло навчалися видобувати бронзу. Бронзовий період поділяється на ранній, середній та пізній. В Сакартвелло виділилася Куро-аракська культура. Люди використовують в сільських роботах волів, потім і коней які також чудово підходять для військових походів. Остаточно сформувалася металургія. В зв'язку з постійною присутністю чоловіків матріархат змінився патріархатом. Куро-аракська культура існувала протягом однієї тисячі років. 

Її замінила Беденська культура. В цей період на території Грузії поширюється обробка олова та золота. Так, в Цнорському кургані знайдено статуетку лева. 

Їй на заміну приходить Тріалнтська культура відома гігантськими курганами висотою 10-15 і шириною 100 м., створення яких вимагало величезної майстерності. Чотири тисячі років тому і вона перестала існувати.

В цей період сім'ї можуть жити окремо, тому зближуються з сусідніми родами, так як об'єднуються не по принципу крові а по принципу сусідства. Відповідно, родова спільнота змінилась на сусідську. Найважливішим досягненнями епохи є поява приватної власності, а отже - соціальної нерівності. Формуються племена на чолі яких стоїть вождь, еліта племені забирає собі більшу частину здобичі. Це відрізняє людей того періоду від первісної общини де все ділили порівну. Виникають війни та, як наслідок, рабство в яке приводять полонених. Розпочинається утворення племінних союзів та, врешті, націй. 

Всередині першого тисячоліття до нашої ери вони формують два союзи: діаохи та колхи. Колхідська культура широко відома своїми бронзовими сокирами

Остаточно картвели формуються в період пізньої бронзи: вони поділяються на східно-картвелів та західно-картвелів (чанів, що складалися з мегрелів і лазів, та сванів). 

Найбільш ранні імовірні згадки про картвелів як окрему народність відносять до XIV ст. до н.е. Частина дослідників розцінює древній народ кашків як пращурів месхетинців. 

Кашки були тісно пов'язані з Хеттським царством - індоєвропейською державою, засновники якої прийшли на територію Малої Азії з Балканського півострова і отримали свою історичну назву від завойованого доіндоєвропейського населення - хаттів. Слідом, вони підкорили державу Мітані, а відтак розпочали активну експансію в гори де відбувалися протистояння з кашками, котрих хетти підкорити так і не змогли. Більше того, кашки самі здійснювали набіги на хеттів становлячи для них загрозу. 

Разом з тим, хетти розпочали експансію на південь проти Єгипту. В битві при Ґанувара (1312) проти Хаясса-Азі, битві при Нахрії (1300) проти Ассирії, битві за Алашію (1275) проти Алашії, битві за Кадеш (1274) (всі дати до нашої ери) проти Єгипту, кашки виступали як союзники (чи вассали) Хетського царства.  

Однак, чи точно кашки є пращурами картвелів сказати важко. Тим не менш, імовірною правдою є те що вони змішались з прото-колхами, відповідно стали складовою етногенезу картвелів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍