Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 1

Після дзвінка матері, яка повідомила, що батька заарештували за звинуваченням у корупції, Агата не могла оговтатись від шоку. Але потім відмінила всі найближчі плани і купила білети на літак. Підчас розмови мати була в паніці, репетувала і повторювала, що все неправда, що батька підставили, але Агата її майже не слухала...Знову через батьків вона повинна змінювати своє життя, нехай і тимчасово. І знову батькам потрібна її допомога, через те, що мати останнім часом стала поводитись наче мала дитина. Замість того, щоб вирішувати питання, вона закатувала істерику. Тому дівчина погодилась на прохання приїхати і допомогти. Шкода, що день народження Дені прийдеться святкувати не там і не так, як Агата планувала. І Оскар засмутиться. Але вона швидко все владнає на батьківщині і повернеться до звичного життя.

В академії танців вона взяла відпустку, іншу ж роботу могла виконувати з будь-якого куточку світу. Данилко засмутився через своїх друзів, але дізнавшись, куди вони летять, миттєво зрадів:

- Матусю, ми поїдемо до бабусі і дідуся? А там, справді, буде море? 

- Так, милий мій. І бабуся, і море, - промовила вона з усмішкою, згадавши будинок дідуся і альтанку. У серці відразу з’явився щем через ці спогади. Вона ж за минулі роки так жодного разу і не була на могилі дідуся. “А ще там твій тато. Тільки він  не знає про тебе, і, можливо, не дізнається ніколи,” - подумала Агата та в голос вона цього не промовила. Просто посміхнулась сину, який вже почав обирати речі та іграшки, що візьме з собою, і пішла закінчувати приготування перед поїздкою. Їй ще треба було переговорити з господинею квартири, що вони орендували, а також відмінити бронювання ресторану і аніматорів на день народження Данила. 

Коли всі справи були влагоджені, дівчина, врешті, змогла видихнути. Пізніше, нагодувавши сина вечерею і вклавши спати, Агата подзвонила Оскару.

- То що, ти готова? - спитав друг.

- А хіба у мене є вибір? - відповіла дівчина, зітхаючи.

- Невже мати сама не може з усім впоратись? - здивувався не вперше Оскар.

- В тому то і справа, що ні. Мати звикла, що за неї весь час хтось вирішує всі питання. Раніше це був тато, тепер мені доведеться.

- Не боїшся? Рідне місто, спогади, він...

- Страшно. Але що робити? Не можу ж я все життя ховатись...І від кого? - вона пирснула.

- Від Вітренко? - пролунало чи то ствердження чи питання.

- Місто велике. Навмистне шукати зустрічі не буду, можливо і не побачимось. Шість років минуло...

- А раптом зустрінетесь? Що будеш робити?

- Ще не думала, але буду вирішувати залежно від обставин, - намагалась звучати впевнено, та нотки хвилювання не сховались від найкращого друга.

 

Наступного дня Оскар відвіз Агату і Данилка в аеропорт. Дівчина не хотіла його турбувати, але він наполіг. Все ж таки вони близькі друзі і Дені - його похресник. 

Данилко був у захваті, коли літак злітав. Він дивився у ілюмінатор на місто, де народився, яке віддалялося.

- Матусю, дивись яке все маленьке? - повторював, смикаючи замислену Агату за руку.

 

За декілька годин вони здійснили посадку в аеропорту Одеси. Серце Агати забилося сильніше в передчутті, що скоро все зміниться і їх з сином світ, який вона так старанно будувала, може похитнутись.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍