Oleg Poroshok - Як Бог дав дар передбачення , Oleg Poroshok

Випробування вірою
Одного вечора, коли герой повертався додому після чергового дня допомоги нужденним, він зустрів на вулиці чоловіка, який виглядав змученим і розгубленим. Його одяг був зношений, а в очах читалася втома від життя.
— Допоможи мені… — ледь чутно промовив він. — Я більше не знаю, куди йти і що робити…
Герой зупинився. Він відчув, що цей чоловік — один із тих, кому ще можна допомогти, якщо тільки той сам зможе зробити правильний вибір.
— Розкажи мені, що сталося, — лагідно запитав герой. Чоловік важко зітхнув і почав свою історію. Виявилося, що він раніше мав усе: сім’ю, роботу, навіть власний невеликий бізнес. Але він зробив багато помилок — зв’язався з поганими людьми, взяв великі борги, а коли стало зовсім тяжко, почав пити. Зрештою дружина покинула його, а він залишився ні з чим.
— Я пробував виправитися, але кожного разу, коли намагався, життя знову кидало мене вниз, — сказав чоловік. — Мені здається, що навіть Бог відвернувся від мене.
Герой уважно подивився йому у вічі і відповів: — Бог ніколи не відвертається від людини. Це людина може відвернутися від Бога. Але якщо ти справді хочеш змінитися, потрібно зробити крок до Нього і не здаватися, навіть коли буде важко.
Чоловік заплакав. Він розумів, що чув правду.
— Але як мені почати спочатку? — запитав він.
— Для початку перестань шкодувати себе і знову повір у те, що ти можеш стати кращим, — відповів герой. — Ти зможеш виправити своє життя, якщо будеш готовий йти вперед, навіть коли буде важко. Я допоможу тобі, але головне залежить від тебе.
Наступного дня герой допоміг йому знайти тимчасову роботу — просту, але чесну. Спочатку чоловікові було важко, але він почав розуміти, що його життя залежить від його вибору. Він припинив пити, почав працювати, а через кілька місяців навіть знайшов можливість повернутися до своєї сім’ї.
Він прийшов до героя з вдячністю: — Дякую тобі. Але найбільше дякую Богу за те, що дав мені шанс. Герой лише усміхнувся: — Це все Його воля. Я лише виконав свою частину.
Розділ 10 
Повернення додому
Одного ранку герой, як завжди, прийшов на місце, де роздавав безкоштовні обіди. Люди чекали на нього з довірою, адже знали, що разом із їжею він приносив щось більше—надію.
Серед натовпу він помітив молодого чоловіка, який виглядав розгубленим. Той вагався, чи підходити ближче, але зрештою наважився.
— Ти допомагаєш людям… Може, допоможеш і мені? — запитав він, дивлячись на героя.
— Якщо ти готовий почати заново, то так, відповів герой, — Що трапилося?
Молодий чоловік розповів свою історію. Він виріс у селі, але мріяв про велике місто. Покинувши дім, він шукав кращого життя, але замість цього потрапив у погану компанію. Він обіцяв собі, що повернеться додому, коли досягне успіху, але життя склалося інакше. Тепер йому не було куди йти, і він не знав, чи пробачать його рідні.
Герой уважно вислухав його, потім сказав: — Ти знаєш, що потрібно зробити. Бог не залишив тебе. Але рішення—за тобою.
— Як мені повернутися? Я боюся…
— Просто повертайся. Не шукай виправдань. Якщо твої рідні дійсно тебе люблять, вони пробачать. Молодий чоловік замислився. Через кілька днів він знову прийшов до героя і сказав: — Я вирішив. Я повертаюся. Герой підтримав його, дав трохи грошей на дорогу і благословив у путь.
Через місяць молодий чоловік написав листа, в якому розповів, що його зустріли зі сльозами радості. Батько спочатку мовчав, але згодом міцно обійняв його. Мати не стримала сліз. Він почав працювати на землі, допомагав сім’ї і відчув, що знайшов своє місце в житті. В кінці листа було написано: "Дякую тобі. Але найбільше дякую Богу за те, що вказав мені шлях додому."
Герой прочитав ці слова і посміхнувся. Він знав, що знову зробив те, для чого отримав свій дар.
Розділ 11

БВипробування довірою
Одного дня до героя підійшов чоловік, який був добре відомий у місті як шахрай. Він був хитрим, завжди знаходив спосіб обдурити когось і уникнути покарання. Але цього разу він виглядав інакше—змучений, зневірений, ніби шукав вихід.
— Я знаю, хто ти, — сказав він герою. — І знаю, що ти допомагаєш людям.
— Що тобі потрібно? — спокійно запитав герой.
— Мені потрібен шанс. Я втомився від цього життя. Всі відвернулися від мене. Ніхто не довіряє. Я хочу змінитися, але не знаю як.
Герой подивився на нього, ніби заглядаючи в саму душу.
— Довіра—це те, що треба заслужити. Я можу тобі допомогти, але тільки якщо ти сам цього хочеш.
— Хочу! — запевнив чоловік. — Я готовий працювати, готовий все виправити! Герой розумів, що перед ним стоїть не проста людина. Шахрай звик обманювати, і, можливо, навіть зараз це його чергова гра. Але герой також знав: якщо Бог привів його сюди, значить, варто дати шанс. Він вирішив випробувати його.
— Добре, — сказав герой. — Я дам тобі перше завдання. Йди на ринок і допоможи людям, які цього потребують. Без обману, без хитрощів. Просто допомагай.
Чоловік неохоче погодився, але пішов.
Наступного дня герой навмисно залишив на видному місці сумку з грошима. Колись цей шахрай би не роздумуючи взяв її собі. Але тепер він стояв перед вибором. Він узяв сумку, підійшов до героя і сказав: — Це твоє. Герой усміхнувся.
— Я знаю. І тепер знаю, що ти справді хочеш змінитися.
Так почався новий шлях цієї людини. Він більше не обманював, не хитрував, а намагався бути чесним. Спочатку мало хто вірив у його зміни, але поступово він довів, що став іншим.
Через деякий час він сам почав допомагати іншим шахраям, які хотіли виправитися. Він говорив їм: — Якщо я зміг, то й ви зможете.
Герой спостерігав за цим і знав: він знову виконав свою місію. 

Розділ 12
Скарб у серці
Одного разу, коли герой роздавав обіди нужденним, до нього підійшла молода жінка. Вона була бідно одягнена, виглядала виснаженою, але в її очах світилася рішучість.
— Ти той, хто допомагає людям? — запитала вона.
— Так, чим можу тобі допомогти?
— Мені потрібна порада. Герой уважно подивився на неї.
— Говори.
— Мій батько залишив мені у спадок великий будинок, але після його смерті родичі відібрали його в мене. Я залишилася на вулиці з маленькою дитиною. У мене немає грошей, немає даху над головою. Але я знаю, що Бог справедливий. Що мені робити? Герой бачив, що вона не бреше. Її ображали, але вона не втратила віру.
— Ти хочеш повернути те, що належить тобі по праву?
— Так, але я не хочу воювати з рідними. Герой на мить задумався, а потім відповів:
— Іноді люди не розуміють, що чинять зло, поки не побачать його наслідків. Я допоможу тобі.
Він дізнався, хто саме забрав у неї будинок, і знайшов впливових друзів, які могли розібратися в цій ситуації. Він не погрожував, не тиснув, а просто показав родичам, що вони зробили.
— Ви забрали у неї останнє, — сказав він. — І тепер вона з дитиною на вулиці. Вам не соромно?
Родичі спочатку заперечували, але потім, під тиском громадської думки, вони віддали жінці її житло. Коли вона отримала ключі, її очі наповнилися сльозами.
— Дякую! Герой лише відповів: — Дякуй Богові. Це Він зробив для тебе.
Жінка почала нове життя. Вона не просто повернула будинок, а й відкрила в ньому притулок для тих, хто опинився в такій самій ситуації, як і вона.
Так ще одне добро породило багато інших добрих справ.
Розділ 13