Іванна Турецька - Ще сонце сходить не в останнє , Іванна Турецька

– Дякую за відвертість, та в мене зовсім інші плани, і одружуватися і заводити дітей у мої плани не входить, тому вибач, але я вимушена тобі відмовити..

– Але я ще й нічого тобі не запропонував! Я тільки розповів про те що ти мені подобаєшся!

– Тут і так все ясно, і пропонувати нічого не потрібно, вибач але мені потрібно йти!

Повертаючись ввечері додому, Валерій був засмучений тим що йому відмовила та в яку він був закоханий вже дуже давно. Він був поетом, і писав і видавав свої книги, мавши укладений контракт із однією із друкарень. Писав твори, книги, і видав їх, і зазвичай він мав багато чи ачів по всьому світу, так як його книги перекладали і на іноземні мови.. Тож як виявилося іноді бути успішним зовсім не достатньо для того щоб завоювати увагу коханої дівчини. Валерій був розчарований і засмучений, тому свою наступну книгу він посвятив не розділеному коханню.. 

Уривок із його книги "Ще сонце сходить не в останнє" де головний герой виражає свої почуття до головної героїні яка відмовляє головному герою у побаченні звучав так:

"Як би я хотів торкнутися її волосся, і промовити слова кохання тихо в ухо, я ще не забув останню нашу зустріч, та й те що разом бути ми не зможемо. Вона хотіла – слави й грошей, сім'я їй було ні до чого.. А я кохаю її ще й досі, та вже вона про це не знає! В душі я плачу, серце гіркі сльози льє, та втім нічого вже змінити я не зможу, лиш майорить надія що це ще не кінець, що можна все змінити з часом... Ще сонце сходить не в останнє, і з ним моя надія не згасає.. Буду чекати на тебе стільки, скільки потрібно, лиш ти одна мені потрібна.."

Було очевидно що Валерій її не міг забути, хоч це її зовсім не цікавило, на репитиціях вона з ним трималася на відстані, підтримуючи лише ділові стосунки..

Віка не хотіла одружуватися, щоб не псувати свою кар'єру актриси яка у неї лише починалася. Її можна було зрозуміти, адже її мрія на відміну від Валерія, ще була не втілена повністю в життя, йому вже було 30, і він мабуть був готовий до одруження. Тому вона і продовжила працювати займаючись своєю улюбленою справою.. Так ця гра Віки і Валерія у кінострічці вже добігала до кінця.. Фільм був знятий, і тепер їй приходилось шукати інші ролі, а в акторській майстерності як і в житті бувають і взлети, і падіння.. Тож тепер шукаючи оголошення на сайтах і розсилаючи свої резюме не відгукувався практично на них ніхто, і Віка була засмучена.

" І що мені тепер робити? – Думала вона. Так головне не падати духом, і шукати ролі, бодай якійсь. Можливо другорядні поки що підійдуть, а там можливо і мій талант хтось помітить, і мене візьмуть на головну роль, у душі я вже іноді жаліла про те що я залишила балет, тому що я розраховувала на кращий результат. Не думала що все буде так складно , хоч із цією роллю принцеси я і впоралася, та як виявилося цього зовсім не достатньо щоб стати знаменитою актрисою, спрою подати заявки на другорядні ролі.."

І поки Віка розсилала резюме, Валерій все ще сумував за нею.. І тепер він вже й не міг знайти приводу для того щоб її побачити, тому що вона категорично відмовилася із ним зустрічатися і тому він після того пішов весь у роботу...

Нарешті Віка знайшла якусь другорядну роль яку їй погодили, і запропонували прийти на проби.. Це була роль у якомусь серіалі, хоч і другорядна, зате вона могла б грати її час від часу, тому що за сюжетом кількість її появ на екрані сягала біля п'ятдесяти разів за весь час зйомок, і це її наразі влаштовувало.. Ось і настав час кастингу, і Віка вже стояла біля дверей приміщення в якому його проводили, постукавши у двері, вона запитала:

– Доброго дня! Чи можна увійти. – Час був призначений по годинах, а на головні ролі вже бултгвзяті популярні актори, тож тепер шукали людей на прості другорядні, і такі як наприклад чи  масовка, чи просто подруга головної героїні, і саме на роль подруги і прийшла пробувати себе Віка.. За дверима пролунав голос:

– Так можна! Заходьте будь ласка! – Жінку яка була режисером звали Настя, і вона проводила кастинг. – Так скажіть будь ласка ще раз як вас звати? 

– Мене звати Вікторія!

– Так, Вікторія, можна я вас буду називати Віка? Так!

– Так, звичайно можна!

– Отже за сюжетом ви є подругою Валентини, яка є медсестрою у приватній поліклініці, і вона западає на головного героя, якого звати Артур, він є завідувачем хірургічного відділення, та ще й не одруженим... Ось будь ласка вам текст і прочитайте свою роль, будь ласка. Там все описано.. Отже які ваші дії, ви просто час від часу зустрічаєтесь із головною героїнею, і розмовляєте також і по телефону..  Значить тут все зрозуміло, так?

– Так, я все зрозуміла!

– Добре, тож давайте тепер перейдемо до головного – Що ж саме вам потрібно робити, в тексті написані прості фрази для підтримання простих розмов, і саме тому у цьому немає нічого складного.. Тож давайте розпочнімо, і я подивлюся який у вас є талант, і чи у вас все вийде. Тому що серіал ми плануємо виводити на широкі маси, тому він стане перш за все популярним на екранах, і впізнаваним.. Тому і акторів, ми підбираємо відповідно професіоналів у своїй справі, у резюме у вас було вказано що у вас вже є певний досвід, тож я готова вас послухати, тож давайте розпочинайте!

– " Привіт Валю! Як справи? Рада тебе бачити,як твій головний лікар? Здається його звати Артур! Він тобі сподобався? ( .... ) Далі текст головної героїні. – Чудово, гарний та ще й холостяк, то тобі пощастило! А він як звертає на тебе увагу?

– Достатньо, дякую за вашу гру. Мені здається занадто награно, вибачте та ви нам не підходите!

– Зрозуміло, дякую! – Віка була в розпачі, і в розчаруванні. 

Повертаючись додому вона брела по вулиці з опущеною головою, вона була засмучена, тепер їй потрібно було шукати хоч якусь роботу, адже гроші було були вже майже на нулю..

" Або я помилилась коли обрала акторську майстерність, замість успіхів у балеті, і тепер мені прийдеться шукати банально роботу, або я все ще стану знаменитою акторкою, я розчарована.. Знаменитою я стану хіба що у своїх снах... І ким працювати я взагалі не розумію, особливо із моїм дипломом із хореографії.. – Йшла по вулиці і роздумувала над цим Віка. Вона зупинилась біля дошки із оголошеннями, особливо її увагу привернуло одне оголошення, де потрібні були танцюристки.. Ось це оголошення мені підходить, – навіть не роздумуючи  вона відірвала номер із оголошення і прочитала далі.. Так там потрібні танцюристки, ого і зарплата висока, навіть дуже хороша зарплата, я професійна балерина, в мене все вийде, потрібно подзвонити.." І вона подзвонила за вказаним номером із оголошення: