Ганна_Біла - Колір штучності, Ганна_Біла
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Почуття.
Вони сиділи в білосніжному кабінеті головного біохімічного аналітика: білі дивани, шафи, стіни, підлога, стеля. Білий — колір, що увібрав у себе всі кольори спектра, колір новітньої ери, колір штучного інтелекту.
— Щоразу, — повторила Мілена й ввімкнула автозанотовування у своїй голові. — Дослід номер 13. Початок.
Вона вийшла з кабінету, зачинивши двері. Попрямувала довгими коридорами відтінку першого снігу, що поглинали будь-який звук, навіть такий дзвінкий, як стукіт її підборів. Мілена впевнено крокувала до виходу, бо там вона знову зустріне його.
— Вже сьогодні, — прошепотів Орест, коли вони порівнялися.
— Так, біля озера, — промовила Мілена, ніби говорила це вперше.
— Не можу дочекатися, — хлопець ледь-ледь торкнувся її руки в очікуванні відповіді.
— І я.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Колір штучності, Ганна_Біла», після закриття браузера.