Natali Ya - Дослідження, Natali Ya

– Ласкаво просимо, Іване Федоровичу, вдалої подорожі. – сказав електронний голос, коли вчений підвівся з крісла.

– Дякую, – озвався він, хоч і знав , що вітається з ним сканер, програма фіксує переміщення тонких матерій, а він, звичайно, був внесений до бази.

На рахунку Івана було кілька винаходів, якісь навіть удалося впровадити. І щоразу, вирушаючи у майбутнє на перевірку часом, він хвилювався. Адже винаходив не лише він. Багато проектів впроваджувалося щомісяця , отже, майбутнє в якому ти був місяць тому могло кардинально відрізнятися від майбутнього, в яке ти потрапив сьогодні.

Вийшовши з будівлі, яка за п'ятдесят років теж мало в чому змінилася, Іван, не без хвилювання, ступив на вулицю. Все ті ж будинки, ті ж машини, навіть люди були одягнені дуже схоже. Мабуть, він потрапив на виток моди, що повторювала фасони п'ятдесятирічної давності.

Іван пішов вулицею, прислухаючись до розмов, і дивлячись на кафе чи інші заклади, де стояли телевізори для загального перегляду. Він пам'ятав ще з минулого свого візиту, що неподалік було кафе, де транслювалися новини та спортивні передачі. Якщо реальність не сильно змінилася з минулого разу, то воно мало перебувати через два квартали.

Кафе було на місці, і величезний екран, що показував все у 4D форматі, теж.

– Потрібно буде сказати Семиножку, що його проект із голограмами не прижився, вже третя реальність це підтверджує. – подумав Іван.

Хоча передача такого роду інформації теж суворо заборонялася, та й вчений добре знав, що це лише варіант майбутнього, але одна справа знати, і зовсім інше бачити і відчувати.

Доглянувши перерваний на рекламу футбольний матч, у якому мало що змінилося, окрім форми гравців, Іван дочекався новин. За інформацію, що йшлася у розділі новини економіки, будь-який великий бізнесмен заплатив би Івану мільйони, але вся справа в тому, що після повернення людина пам'ятала факти, що стосуються тільки особисто її. Решта начебто теж повністю не стиралася, тобто він цілком міг пам'ятати, що говорили про курс валют, але ось що говорили про яку валюту, цього він би не згадав навіть під гіпнозом.

– У центрі столиці відбулися акції партії зелених, які виступають проти подальшого знищення лісів. Нагадаємо, що були вирубані всі паркові зони та ліси навколо мегаполісів. Вчені говорять про екологічну катастрофу, але уряд заявляє, що все під контролем, і проблему незабаром буде вирішено. – Повідомила ведуча одного з телеканалів.

– А все так добре починалося, – озвався один із чоловіків за найближчим столиком.

– Ну так, будуть вони чекати осені, щоб листи збирати, все дерево в топку, так і швидше, і, як з'ясувалося, швидкість більша. – Підтакнув другий.

– Екологічна катастрофа! Екологічна катастрофа! – Репетував електронний голос, а лампочки як божевільні блимали червоним.

– Вимкни це! – Закричав Іван.

Марк натиснув кнопку пульта.

– Співчуваю, — сказав він у тиші.

Іван Федорович махнув рукою, мовчки підвівся, і одним махом відсмикнувши від себе всі підключені датчики, вийшов у коридор.

За кілька годин Дмитро знайшов Івана в лабораторії перед наполовину порожньою пляшечкою спирту. Сів навпроти, помовчав.

– Вань, слухай, а якщо пустити слух, що із зеленого листя паливо не вийде, і трохи змінити формулу? – З надією, спитав він.

– Я вже це перевірив, через п'ятдесят років це все ще працюватиме, а через сто, знову буде така сама ситуація.

– У тебе що, власна машина часу? – Здивувався Дмитро.

– Навіщо? Зараз швидко накидав комп'ютерну програму, набридло щоразу у відділ наслідків бігати. І що ми за істоти такі, люди? Що не візьми, будь-яке відкриття, на лайно перетворимо! – Іван зітхнув, і налив собі ще стопочку.

Кінець