Агне Ашкелянець - Холодна атмосфера, Агне Ашкелянець

Незабаром Белана сиділа з тваринкою і своєю нехитрою трапезою у вітальні, витягнувши в кріслі втомлені ноги.

— Іди сюди, моя люба, — вказала вона Стеллі на свої коліна. — Лягай сюди, моя хороша. Ось так. Тепер ми з тобою зовсім самі. Хто б міг подумати, а?

За вікном шелестіли знамениті берези Криволісся, а під опущеними повіками старенької пролітали великі й малі події, що висвітлювали життя Крушельницьких. Веселі свята, вона в новій сукні подає чоловікові тоненьку ручку. Павло усміхається, вперше змайструвавши фігуру з дерева. Подорожі країною з друзями, такими ж закоханими парами. Перша кішка, перший дім, перша машина. Парки, ліси, озера, що заворожували їх. Похорони батьків, безпліддя. Павло захищає дисертацію, вона плекає чудовий сад. Солодко мріють на ганку, обіймаючись перед виразним обличчям місяця. Ось їм тридцять, потім сорок, ось вони споглядають як на скронях з’являється перша сивина, а біля очей — маленькі зморшки, споглядають і сміються. Уся Синерога милується цією парою, а можливо, насправді засуджує, хіба це важливо?

— Ох, друже, як же багато ми з тобою пережили.

Обличчя затремтіло, повіки привідкрились. Стелла поклала голову господині на коліна. Вечоріло, крізь відчинені вікна долинав тихий шелест березових листочків, а в кімнату проникав теплий вітер.

— Прошу тебе. Прошу тебе, часе, зцілюй мою рану.